Ольга Іванівна дивилася на обраницю сина, намагаючись чути слова Руслана, але нічого не виходило.
– Ми з Аліною збираємося одружитися, тож скоро в тебе з’явиться одразу двоє онуків, – радісно розповідав Руслан.
– А як давно ви знайомі? – намагалася усвідомити почуте Ольга.
– Ми знайомі три місяці, – Руслан не зводив очей із коханою.
– А вагітність, судячи з вигляду, місяців сім, – намагалася триматися на ногах Ольга Іванівна.
– Якщо вас цікавлять подробиці, я готова і сама все розповісти, – посміхалася Аліна. – Моєму синові Денису п’ять років, він народився у першому шлюбі. З його батьком ми розлучені три роки.
– Це добре, але ти зараз вагітна і виходить, що мій син не має до цього жодного відношення, – ледве стримувалася Ольга.
– Мамо, ми всі дорослі люди, і всі все розуміють, – торохтів Руслан. – У мене теж є минуле, і не бачу у цьому нічого поганого.
– Тобто ти збираєшся одружитися з жінкою старшою за себе і яка має двох дітей від інших чоловіків, і не вважаєш це проблемою? – не розуміла Ольга.
Руслан розумів, що зараз нормально поговорити з матір’ю не вдасться. Хоча він і так довго відтягував час, щоб повідомити про своє швидке одруження. Але вони Аліною збиралися розписатися найближчим часом, і чоловік таки вирішив познайомити матір та майбутню дружину. Якось він намагався підготувати матір до цього знайомства, натякав на незвичайні обставини, просив спокійно реагувати на ситуацію. Тож новини про Аліну чоловік видавав дозовано.
Для початку він розповів про різницю у віці. Мати насилу прийняла той факт, що майбутня невістка на сім років старша за Руслана. Потім вона спробувала перетравити новину про наявність у неї дитини від першого шлюбу. Але звістка про вагітність від іншого чоловіка все одно стала несподіванкою для Ольги. Руслан сподівався, що мати увійде в становище і нічого не говоритиме хоча б при Аліні, тому й не поспішав все їй розповідати раніше.
– Синку, ну навіщо ти перекладаєш на себе такий тягар? – допитувалася Ольга увечері у сина. – Гаразд би вона просто була старша за тебе, але в неї двоє дітей від інших чоловіків.
– Я всиновлю Дениса та новонародженого малюка, тож вони будуть моїми дітьми, – міркував Руслан.
– Навіщо? – не розуміла Ольга. – Ти молодий та цікавий чоловік, цілком можеш створити нормальну родину та завести власних дітей.
– Питання вирішене, – невдоволено висловлювався Руслан. – У нас серйозні стосунки та ці умовності не мають значення.
Ольга плакала над долею сина, який брав на себе відповідальність за двох чужих дітей. Вона відмовлялася вірити у те, що відбувається, і не розуміла, що саме він знайшов у цій Аліні.
– Наш син одружується на майже сорокарічній жінці з двома дітьми, – розповідала вона по телефону колишньому чоловікові. – Я розумію, що ми з тобою давно розлучені, але Руслан залишається нашим сином, і я прошу твоєї допомоги.
– Ну, нехай одружується, він дорослий чоловік, – неохоче вислуховував скарги Володимир.
Ольга зрозуміла, що в цій історії їй доведеться боротися за порятунок сина. Вона вирішила потай поговорити з Аліною. Ольга запросила її до кафе на чашку кави та спробувала донести свою позицію.
– Зрозумійте мене як матір, – просила Ольга. – У тебе теж росте син і скоро народиться друга дитина. Ти ж хочеш щасливої долі своїм дітям, як і я.
– Якщо ви вирішили тиснути на жалість і розраховуєте таким чином позбавитися мене, то дуже дарма, – невдоволено відповіла Аліна. – У нас із Русланом все серйозно, і вам краще не втручатися у наші стосунки.
– Але ж ви зовсім різні, – ледве стримувала сльози Ольга. – Різниця у віці та соціальному статусі одразу видна. І я хочу виховувати своїх онуків, а в тебе вже вік не той, і так друга дитина на підході.
– І що з того? – не розуміла Аліна. – Якщо ви збираєтеся займатися моїм вихованням чи життя вчити, то марно.
– Я ж тебе не засуджую, я просто прошу не руйнувати моєму синові життя, – умовляла Ольга потенційну невістку.
Аліна далі моралі слухати не захотіла і просто мовчки пішла додому. Потім вона поскаржилася Руслану, і той улаштував матері сварку. Він звинувачував її у спробах втручання у його особисте життя та бажання зіпсувати їх з Аліною відносини. Ольга плакала, просила сина зрозуміти її материнські почуття та не робити помилок.
– Якщо на те пішло і ти не визнаєш дітей Аліни як своїх онуків, то спілкуватися з ними не будеш, от і все, – заявив Руслан.
Ольгу такі заборони не лякали, оскільки вона зовсім не була готова займатися чужими дітьми і приймати їх як онуків. Жінка відчайдушно мріяла, щоб і Руслан відмовився від ідеї стосунків із Аліною. Тільки достукатися до нього виявилось проблематично, бо син нікого не бачив і не чув.
Після сварки він взагалі перестав спілкуватися з матір’ю і навіть не відповідав на телефонні дзвінки. Ольга плакала, намагалася додзвонитися до Аліни, але все було марно. Жінка чудово розуміла, що швидше за все потенційна невістка вже міцно накрутила її сина і тепер без толку намагатися щось змінити. Але жінка не збиралася здаватися і зважилася на відчайдушний крок, дізнавшись через свого племінника, з яким спілкувався Руслан, дату виписки Аліни з пологового будинку.
– Якщо ви хочете подарунок молодим батькам зробити, то доведеться сильно постаратися, щоб їх здивувати, – не здогадувався про задуми тітки Ігор. – Там Руслан для дружини та сина цілий бенкет влаштовує з великою кількістю гостей та подарунків.
Ольга прийшла до пологового будинку в день виписки і далеко від входу чекала на появу Аліни та Руслана з малюком. А коли вони, радісні та веселі, з’явилися на порозі лікарні, Ольга кинулася до них, не чуючи землі під ногами.
– Синку, при великому скупченні близьких людей прошу тебе одуматися! – кинулась Ольга до сина. – Вони ж усі прийшли сюди зараз лише заради пристойності, а за спиною засуджують, сміються та не розуміють твій вчинок.
– Досить нас соромити, і взагалі, не влаштовуй сцени, – розлютився Руслан. – Сьогодні ми забираємо сина додому, і я зареєструю його на себе. Дениса теж згодом оформлю на себе, і ця ситуація більше не підлягає обговоренню!
– Аліна, а ти не намагалася самостійно відповідати за свої вчинки та рішення? – Жінка звернулася до невістки. – Ти ж сама мати двох дітей, невже тобі не зрозумілі мої переживання?
– Дайте нашій родині спокій, – невдоволено огризнулася Аліна. – Досить із себе будувати ідеальну моралістку! Може тому від вас пішов чоловік?
– Значить, сама дітей нагуляла, а потім на мого сина їх переклала та ще вистачає совісті мені хамити? – не могла прийти в себе Ольга.
– Мої діти виховуватимуться в повній родині, і житимуть у коханні, а ви можете й надалі показувати своє невдоволення! – огризнулася Аліна і швидко сховалася в автомобілі.
Всі інші гості поспішно завантажилися у транспорт та ретирувалися. Ольга залишилася сама стояти біля пологового будинку і дивитись, як зовсім незнайомі люди радіють щасливій події у своєму житті.
Тільки Ользі не було радісно, вона стояла сама і розуміла, що більше ніколи їхні стосунки із сином не будуть колишніми. Але навіть велика любов до Руслана не дозволяла їй переступити через себе і прийняти його життєвий вибір. Жінка не була впевнена, що вчинила сьогодні правильно, але іншого виходу не бачила. Вона була матір’ю, яка намагалася захистити єдиного сина, і заради цього була готова опинитись у зоні засудження. Тільки результатів це не дало, син її не почув.
