– Катю, у нас із батьком гроші закінчилися! Коли ти збираєшся приїхати? – запитала Ангеліна Михайлівна в доньки.
Такі дзвінки надходили щотижня. То гроші потрібні, то у квартирі щось ламається, то раптово щось потрібно привезти.
Сім’я перебралася до Дніпра 20 років тому, коли Каті виповнилося 10 років, а її старшій сестрі Світлані – 18. Саме з цього часу Каті різко довелося подорослішати.
Батьки сестер завжди воліли проводити час у великих компаніях і вести безтурботне життя, через що вдома їх часто не бувало. Відповідальність за будинок і молодшу сестру лягала на Світлану.
Молодшій Каті теж довелося рано стати самостійною. Уже в 10 років вона навчилася готувати, прибирати і доглядати за хворими батьками.
– Бабуся вже півроку як пішла з життя, тож тепер квартира в Дніпрі наша, – сказала мати перед переїздом.
– Ми переберемося у велике місто, а будинок тут продамо.
Бабусю по батьківській лінії сестри ніколи не бачили. Батьки жили далеко і контакт зі старенькою не підтримували. Після її відходу батько успадкував квартиру, і вся сім’я перебралася в Дніпро.
Спочатку жили на гроші від продажу колишнього будинку, але цього вистачило лише на кілька років. Ангеліна Михайлівна та Андрій Петрович витрачали на життя в новому місті, не піклуючись про завтрашній день.
Коли заощадження закінчилися, батькові довелося шукати роботу. Мати ж щодня дорікала Світлані, що та не працює. Довелося дівчині під час навчання влаштуватися на півдня, щоб допомогти сім’ї заробляти.
– Звідки в тебе ці туфлі?! – кричала мати на Світлану, помітивши в неї нове взуття. – У нас навіть на їжу не вистачає, а ти витрачаєш гроші собі на речі!
– На роботі вимагають виглядати акуратно, – заперечувала Світлана. – Півроку ходила в обносках, але мені дали зрозуміти, що потрібно дотримуватися дрес-коду. Інакше звільнять за неналежний зовнішній вигляд.
– Тоді знайди місце, де за цим не стежать! – огризнулася мати.
Батько не затримувався на роботі ніде через складний характер і запальність, а отримані гроші витрачали на себе та вечірки. Доньок виховували в страху і не давали перечити.
Свєта закінчила навчання, виросла на посаді і стала добре заробляти. Зібравшись із духом, дівчина переїхала на орендоване житло. І забрала Катю з собою. Скандали з матір’ю тепер відбувалися переважно по телефону, особливо коли гроші добігали кінця.
Катю, по суті, виховала старша сестра.
Коли молодша змогла самостійно заробляти, Світлана переїхала до Києва після заміжжя. Сьогодні у Каті теж своя сім’я, і її батьки бачили онуків лише кілька разів за п’ять років.
– Катю, про таку дочку, як ти, можна тільки мріяти, – зазначила свекруха. – Але ж тебе виховала сестра, а не батьки, то чому ти виконуєш їхню кожну забаганку?
– Чесно кажучи, нічого хорошого з дитинства й не пригадати: тільки лайка та сварки, – відповіла Катя. – Але совість не дозволяє їх ігнорувати.
– Твоя мама вже третій рік працює, батько таксує, а все одно гроші в тебе просять. Просто перестань давати, і з часом вони звикнуть.
– Ви їх погано знаєте, – із сумом у голосі відповіла Катя.
Свекруха Катерини, Ізабелла Аркадіївна, була на пенсії і допомагала з онуками, поки пара працювала. Співчуваючи невістці, вона не раз радила припинити фінансову підтримку батьків.
У свекрухи була простора трикімнатна квартира.
Коли Катя з Дмитром одружилися, вона запропонувала молодятам жити з нею, щоб не витрачати гроші на оренду. Жили мирно, свекруха не втручалася в їхнє життя, якщо про допомогу її не просили. Тепер вона із задоволенням піклувалася про онуків.
У п’ятницю Катя повернулася з роботи і побачила, що її мати перебуває на кухні разом із чоловіком і свекрухою. Вона подумала, що щось трапилося, бо батьки рідко її відвідували.
– Катю, ти завжди пізніше за всіх приходиш додому, у вас же діти! – зустріла її докором Ангеліна Михайлівна.
– Так я ж працюю між іншим, – відповіла та. – Ти прийшла просто так, чи щось трапилося?
– У нас біда, – сказала мати, заливаючись сльозами і прикриваючи обличчя серветкою. – Батько потрапив в аварію, весь покалічений!
– Він у лікарні? Що лікарі кажуть?
– Кажуть, що на відновлення піде багато часу: у нього три переломи.
– Я завтра відвідаю його. Потрібно що-небудь привезти?
– Приготуй домашньої їжі, я весь день на роботі й не встигаю готувати.
– Я приготую, – сказала свекруха. – Не хвилюйся, Ангеліно, завтра привеземо їжу в лікарню.
Катя тепер регулярно їздила в лікарню, привозила їжу і забирала брудну білизну, залишаючи чисту. Іноді її підміняла Ізабелла Аркадіївна, коли на роботі у невістки були аврали.
Андрій Петрович пробув у лікарні понад місяць, після чого був виписаний додому на відновлення. Він погано ходив, і за ним був потрібен постійний догляд. Мати працювала за графіком два через два, і Катя допомагала, приїжджаючи після роботи доглядати за батьком через день.
Однак Ангеліна Михайлівна наполягала, щоб дочка взяла відпустку і піклувалася про батька весь день. А потім вона заявила, що Катя повинна переїхати жити до них, щоб забезпечувати цілодобовий догляд за Андрієм Петровичем, оскільки вона сама не справляється.
– Катю, якщо не переїдеш, я звернуся до суду. Будеш нас утримувати!
– У мене є сім’я, діти і робота – я не можу до вас переїхати!
Катя і так була виснажена постійним вирішенням батьківських проблем. Тепер від неї вимагалося ще й цілодобове обслуговування.
– Я одна працюю, а в тебе он стільки помічників, що вони впораються без тебе! – наполягала мати.
Щодня Катя поверталася додому без сил, розуміючи, що мати не заспокоїться, поки не доб’ється свого.
Відновлення Андрія Петровича йшло погано, і все лягло на плечі молодшої дочки.
Готування, догляд за батьком, прибирання у квартирі – було тепер Катиною турботою. Як і купівля продуктів на кожен день, адже мати зовсім перестала витрачати гроші на їжу, щойно дочка почала приїжджати. Батько лежав увесь день і дивився телевізор, поки вона прибирала і готувала.
Якось удома під час вечері Ізабелла Аркадіївна звернулася до невістки:
– Катю, мені потрібно тобі дещо показати. Будь ласка, не сердься, що я втручаюся, – почала вона, сподіваючись на розуміння, і додала. – Просто хотіла тобі допомогти.
Свекруха простягнула свій телефон, на якому ввімкнула відео. На екрані батьки Каті виходили з дому під час денної прогулянки. Батько рухався зі звичайною тростиною замість милиць і зовсім не виглядав прикутим до ліжка.
– Я приїхала вчора, – свекруха пояснювала далі, – хотіла дати тобі відпочити ввечері. Дивлюся, а вони спокійно прогулюються. Від шоку ледь там же мало не присіла на асфальт!
Ти казала, що він не може ходити, і їжу в ліжко подаєш, от я й не втрималася – зняла відео і вирішила подивитись, куди вони попрямують. Пройшлися трохи і попрямували в кафе. Не стала далі стежити, щоб не помітили мене.
– Сьогодні я теж з’їздив туди вдень, – приєднався Дмитро. – Вони провели день точно так само.
– Не можу повірити!
Катю колотило від образи. Вона ніяк не могла зрозуміти, що її батьки обманювали, щоб менше напружуватися самим.
– Адже вона повинна працювати, а замість цього вони при повному параді проводять час вдень. І батько одужує помітно, – продовжувала Катя з подивом і гіркотою. – А я рву жили і розгрібаю за них справи! І ще гроші їм даю.
– Думаю, тобі час поговорити з матір’ю і розставити всі крапки над “і”, – Дмитро ніжно обійняв дружину. – Ти нам потрібна щасливою і бадьорою.
Хоча Катю мучило бажання одразу ж влаштувати матері скандал, вона вирішила заспокоїтися і обміркувати все. Прийнявши рішення, вона взяла відпустку на роботі і наступного дня вирушила на фабрику, де працювала її мама. Там виявилося, що Ангеліна Михайлівна вже місяць перебуває у відпустці по догляду за чоловіком після аварії.
Катя вирушила до будинку батьків, щоб зловити їх на вулиці під час прогулянки.
– Тату, ти зовсім погладшав! – вигукнула вона, коли батьки вийшли.
– Чому ти прийшла так рано? – мати явно була здивована і помітно нервувала. – Так, у нас радісна новина: батько зранку почав ходити, ось ми і вийшли прогулятися.
– Тебе навіть із роботи з цього приводу відпустили? – недовірливо запитала Катя.
– Так, подзвонила вранці, і мені дали вихідний, – зовсім не бентежачись, відповіла мати. – Потрібно активно рухатися, раз батько пішов на поправку.
– Перестань брехати, мамо! Я була на твоїй роботі і дізналася, що ти цілий місяць у відпустці. Ви просто вирішили відпочити за мій рахунок!
– Ти що, стежила за мною? – скипіла мати.
– Я констатую факт, мамо. Не треба вдавати з себе потерпілу, – Катя спокійно взяла себе в руки. – Забудьте про мою підтримку назавжди. Якщо на те пішло, йди до суду. Але ні грошей, ні допомоги добровільно я надавати більше не буду.
Катя, скривджена і розчарована, не могла повірити, що її батьки пішли на обман заради фінансової вигоди і безкоштовної робочої сили. Вона ігнорувала дзвінки матері і прийняла рішення більше не допомагати їм матеріально.
Через тиждень, поки Катя була на роботі, до них у будинок завітала Ангеліна Михайлівна. Жінка очікувала на кухні повернення доньки.
– Навіщо ти прийшла? – запитала Катя.
– Тому що ти не відповідаєш на мої дзвінки! І мені здається, тебе зовсім не хвилює, як ми з твоїм батьком поживаємо. Я ж відпустку взяла, щоб доглядати за ним, грошей немає навіть на продукти.
– Вийди з відпустки швидше, адже батько вже в змозі багато чого зробити сам.
– Ми не так тебе виховували, – здійнялася Ангеліна Михайлівна. – Навіть шматка хліба пошкодувала для матері?! Хочеш батьків голодом заморити?
Дмитро втрутився в розмову:
– Ангеліно Михайлівно, припиніть експлуатувати мою дружину. Вона і працює, і піклується про дітей – старший незабаром піде до школи. Можете приходити до нас обідати, наприклад.
Або вечеряти. Це максимум, що ми можемо запропонувати вам.
Ангеліна Михайлівна зрозуміла, що матеріальної допомоги від дочки більше не дочекатися. Вона не стала сперечатися і пішла.
У наступні місяці вона іноді дзвонила Каті, граючи на її почуттях або погрожуючи. Але результату не домоглася. Зрештою, спілкування з дочкою припинилося, як це одного разу сталося зі Світланою.
Про онуків Ангеліна Михайлівна та Андрій Петрович немов забули, переставши вітати їх зі святами. Навіщо витрачати гроші на малюків, коли можна їх прогуляти?
Свекруха за фактом залишилася для дітей єдиною бабусею, а для Каті тією людиною, кого вона завжди мріяла бачити в ролі матері.
