Оксана поверталася з роботи, їхала в автобусі додому. Поруч присів чоловік. Став знайомитися. Він виявився цікавим співрозмовником і, здавалося б, досить розумною людино. Звали його Андрієм. Розмова була цікавою і Оксана не відразу помітила, що автобус вже під’їжджає до її зупинки. Вже встаючи, називала свій номер телефону Андрієві.
А вже наступного дня Андрій подзвонив Оксані і вони разом гуляли в місцевому парку, їли морозиво і розповідали про своє життя. Оксана жила з батьками, працювала бухгалтером. Андрій теж жив з мамою, але вихвалявся, що має хорошу роботу і в майбутньому хоче відкрити свою справу.
І вже наступного дня знову Андрій подзвонив Оксані, запросив на смачну вечерю. Оксана в уяві малювала собі гарний ресторан, або кафе. Одягла свою найкращу сукню, високі підбори, нафарбувалася, адже дуже давно не була в ресторані.
Андрій здивовано зустрів її в парку і вони пішли разом. Оксана побачила, що один ресторан вони минули, другий, вже й кафе пройшли. Та Андрій сказав, що приготував для неї сюрприз, вечеря буде в нього вдома.
Двері квартири відкрила жінка в старому вицвілому халаті, це була мама Андрія. Оксана зняла туфлі і жінка подала їй якесь домашнє взуття десь 42 розміру.
На кухні на столі стояла варена картопля з кропом, три помідори і сало. Здивуванню Оксани не було меж, вона навіть не знала їсти чи не їсти. А тим часом мама Андрія вела розмову:
– Ти мені, Оксано, відразу сподобалася. Якщо збираєтеся одружитися, то не тягніть. Немає чого чекати. Он скоро весна, город чекати не буде. В мене он за містом, всього в кілометрів 30-ти, є земля, гарна ділянка, 2 гектари. Так там і садити, і полоти, і копати потрібно.
Оксана ледь досиділа до кінця, швидко пішла додому. Таке побачення вона ніколи не забуде. А вдома все розповіла мамі з татом. Всі від душі посміялися, а тато рішуче сказав, що він таку квітку не для того ростив, щоб вона 2 гектари землі обробляла.
Оксана зустріла доброго чоловіка, вийшла заміж. А через два роки знову зустріла Андрія в тому ж автобусі. Він її вже встиг забути, і знову намагався з нею познайомитися. Але Оксана його добре пам’ятала і сказала, голосно сміючися, що гектари землі вона обробляти не вміє.
Оксана вийшла і ще довго голосно сміялася, а Андрій дивився їй вслід і згадував де він міг бачити цю жінку.
