– Людка, ти повернулася? Невже знову працюватимеш у нас? – В офісі, де раніше працювала Люда, виникла жвавість. Усі відірвалися від своїх комп’ютерів та розглядали колишню колегу.

– Та ні, я просто вас відвідати! Скучила без вас.

Люда мала чудовий вигляд: нова зачіска, сукня по моді, симпатична сумочка. Але довго всім товаришам по службі не довелося нею милуватися: Рита з Юлею схопили свою подружку під руки та вивели з офісу, щоб поговорити в коридорі.

– Не треба цим ключкам все розповідати, пліткують багато, – сказала Рита. – Розповідай: чому ти коли від нас звільнилася і заміж вийшла так жодного разу нам не подзвонила? Куди ви поїхали з чоловіком? Чи є діти?

– Вийшла заміж, поїхала до іншого міста, є син, йому п’ять років. Мама почала хворіти, ми продали квартиру і переїхали ближче до неї, купили нову. Та загалом і розповідати більше нема чого. Приходьте краще ввечері до нас, я стіл накрию, посидимо, побалакаємо.

– Зі своїми мужиками прийти чи як?

– Краще самі, – зніяковіло відповіла Люда. – По-жіночому попліткуємо.

Усім подругам було вже за 30 років. Рита – жінка весела, химерна, але нетактовна, іноді ляпне щось не подумавши, і може випадково образити людину.

Юля мила і наївна, але все ж таки контролює свої слова, намагається сказати делікатно. У обох за плечима перший невдалий шлюб, у кожної – донька, і нові стосунки з чоловіками. Увечері вони прийшли до Людмили з ігристим у руках і вітальним криком з порога.

– Тс-с-с! – прошепотіла Люда. – Тихіше, дівчатка. Там у мене чоловік із сином займаються. Проходьте на кухню.

На столі було багато закусок, а в його центрі красувався великий вишневий пиріг з візерунками.

– Сергій випікав, – зізналася Люда. – А я так, кісточки виколупувала з вишні. Чоловік у мене фахівець з випікання, я так не вмію.

– Ану покажіть нам цей діамант, який займається вечорами з сином, та ще й пече, – голосно сказала Рита, сміючись.

– Та ну, не треба, – замахала руками Люда. – Давайте, дівчатка, краще наливайте у келихи.

Балакали майже годину, Сергій не з’являвся навіть привітати жінок. У самий розпал веселощів він все ж таки зайшов – високий, симпатичний, але якийсь суворий.

– Доброго вечора! – Розтяглися в посмішці подруги.

Сергій лише коротко кивнув, налив воду з графина та знову пішов.
Вона встала з-за столу і зобразила чоловіка: ось він ходою ведмедя йде до графина, ось киває, ось наливає у склянку воду з графина з незадоволеним обличчям і йде.

Подруги засміялися:

– Так, він у мене завжди такий, – погодилася Люда. – Неласкавий якийсь.

– Він тебе б’є? – скоромовкою запитала Рита. – А малюка кривдить?

– Та ні, – відповіла Люда. – Він навіть жодного разу голос на мене не підвищив. Просто такий мовчазний інтроверт. Він у коханні мені зізнався за все життя рази три та то на вушко. Зайвих слів на вітер не кидає, телячих ніжностей не дозволяє, зайвий раз не обійме, не поцілує, особливо на людях.

– Яка ж ти, Людко, нещасна, – сумно сказала Юля. – Я б так не змогла.

– А ти зі своїм лагідним довго прожила? – Заперечила їй Рита. – Тебе пестив, інших пестив, дурепа ти. Досі по кутах пеститься, скоро зітреться. І все одно, Людко, кидай ти такого грубіяна.

– Він не грубіян, він на слова скупий, але по-іншому мені в коханні зізнається – ділом. Я чекала дитину, він мені нічого не давав робити, ось тоді й навчився піроги пекти. Син з’явився – він ночами до нього вставав, хоч і сам працював. Усі наші дати пам’ятає, навіть день знайомства, подарунки приносить. Квіти не дарує, я сама йому сказала, що непрактично, а ось розміри всі мої знає, туфлі та сукні купує, мій смак відчуває. Сина забирає з садка і займається ним – Ваську лише 5 років, а вже читати вміє. Тим більше займається так ненав’язливо, у грайливій формі, Ваську самому подобається.

Саме в цей момент влетів Васько, по-швидкому з усіма привітався і показав мамі в книжці нову казку, яку вони з батьком прочитали. Коли хлопчик пішов, Люда продовжила:

– Розумієте, моя мама захворіла, він негайно вирішив – продає свою квартиру та переїжджає до нас у місто. Ще й квартиру шукав, щоб мати максимально близько жила. Ліки їй возить, які треба. Він свою маму рано втратив, ще юнаком був, вона його одна виховувала, тому такий уважний до інших. Роботу Сергію поміняти було просто – тут філія його минулої роботи, навіть у заробітку не втратив. І все так – немає лагідних слів, але є справи, що підтверджують його любов до нас.

– А ти взагалі збираєшся на роботу влаштовуватись? – Запитала Юля.

– Так, тільки зараз квартиру до ладу приведу, самі бачите – ще купа коробок після переїзду.

– Може, назад до нас?

– Ой ні, дівчатка, ви вибачте, але нашу начальницю я просто не переношу. Самі розумієте. Знайду собі щось ближче до будинку, навіщо чоловік машину ганяти буде, витрачаючи на бензин, щоб мене забрати? Біля будинку повно місць, скрізь потрібна моя спеціальність.

– Зараз Ваську вкладатиму.

– Ой, все, Людочко, нам час, – Юля піднялася з-за столу, а слідом за нею і Рита.

– Та ні, дівчатка, сидіть, це просто Ваську на ніч молока треба зігріти, він спати лягає, любить попити перед сном, тож давайте ще посидимо, чай поп’ємо, — защебетала Люда, але подруги вже вийшли до коридору і почали одягатися.

Коли вони вийшли на вулицю і викликали таксі, то почали сперечатися – добре жити з таким неласкавим чоловіком чи ні. Сперечалися мало не до сварки, Юля навіть мало не розплакалася – Рита весь час нагадувала їй колишнього Юльчиного чоловіка.

– А в самої який був! Навіть до мене чіплявся!

– Та він тільки на словах такий – балабол, а як до діла доходить, так йому все ліньки. Так що не спокушайся. Він жартував. Але Людин чоловік справді якийсь чумний.

Замовчали, образилися одна на одну, чекали на таксі. З під’їзду вискочив Сергій із двома великими пакунками в руках.

– Ви чай не попили, а я для вас пиріг пік. У вас ще й доньки, їм він сподобається. Ось, візьміть по шматку.

Сергій зник у під’їзді, не чекаючи подяки. Подруги розгублено переглянулись між собою. Теми для суперечок більше не було.

Ставте вподобайки та пишіть коментарі, що думаєте з цього приводу? Чи справді чоловік Людмили був “якийсь чумний”?