Іван прийшов з роботи, вже приготував вечерю, а Ані все не було.
Він знову набрав її номер, але в слухавці жіночий голос сказав:
-Абонент тимчасово недоступний…
Чоловік гіпнотизував на кухні годинник, коли почув, що двері відкриваються.
-Ти де була? – почула Аня, ступивши на поріг.
-На роботі, – розгубилася вона. – Нараду перенесли на кінець дня і всі затрималися…
-А подзвонити?
-Телефон розрядився, а номер твій не пам’ятаю…
-Ідемо вечеряти…
Вечір пройшов трохи напружено, але Аня ще раз вибачилася, і Іван розслабився. Але з цього часу Ганна стала все частіше затримуватися на роботі.
-Мені додали обов’язків, – виправдовувалася вона. – Пообіцяли, якщо в цьому кварталі впораюся, переведуть на більш високу посаду на постійній основі!
-Але це не діло так довго бути на роботі! – злився Іван.
-Це тимчасово! Мені просто треба вникнути і навчитися розподіляти час по-іншому!
Іван нервував, в голову почали закрадатися погані думки, ще й на роботі чоловіки під’юджували:
-Так твоя мабуть знайшла когось, ось і проводить час! – сміявся Максим, вони завжди з ним не ладнали. Іван на ці висловлювання лише хмурився.
Зрештою в нього урвався терпець, наближався його день народження, а він не міг навіть обговорити приготування до свята з дружиною, вона постійно приходила втомлена, тому наступного вечора після роботи він одразу поїхав до Ані.
Припаркувавши машину так, щоб було видно вихід з будівлі, він став чекати.
Чекати довелося довго, та це того варте. Іван спостерігав, як Аня виходить з будівлі разом з чоловіком, ось вони зупиняються на ґанку, про щось перемовляються, і тут Аня киває, і вони разом ідуть до машини…
В якомусь заціпенінні Іван дістався до будинку, походив по квартирі, не знаходячи собі місця, але тут почав підступати гнів. Як вона могла? Та ще й говорила так правдоподібно! Бачити її не хочеться!..
Іван дістав валізу і почав складати свої речі, але потім зупинився. А чому він повинен йти? Це його квартира ще до шлюбу! Він витягнув свій одяг і став скидати речі дружини.
Іван виставляв валізи в під’їзд, коли Аня вийшла з ліфта.
-Іван? Що ти робиш?!
-Це твої речі, – сухо сказав він. – Бачити тебе не хочу!
Він різко зачинив двері. Аня розгублено розглядала валізи, намагаючись зрозуміти, що зараз відбулося. Вона подзвонила в двері, але Іван не відгукнувся, тоді вона спробувала відкрити двері своїм ключем, але не вийшло, мабуть, Іван закрив двері на внутрішній замок…
Іван чув, як возиться біля дверей Аня, але стійко вичікував. Нарешті, все затихло…
Ніч пройшла погано. Івана не відпускало почуття провини, адже він навіть не розпитав кохану ні про що. На роботі все валилося з рук, він навіть хотів з’їздити до Ані, але колеги підтримали його рішення виставити невірну дружину, і він не наважився.
Увечері в двері знову подзвонили. Іван кинувся відкривати, сподіваючись, що прийшла Аня, але замість неї стояла його мама.
-Ну, здрастуй, синку, – строго сказала вона. – Як живеться одному?
-Мама… – розгубився Іван. – А що ти тут робиш?
-Та ось, вирішила подивитися, кого ми з батьком виховали…
-Так ти про Аню дізналася, – сказав він. – Ну, і що вона тобі наплела?! – злість знову стала охоплювати ним.
-Нічого. Я все з самого початку знала…
-Що? – видихнув він. – Ти знала?!
-Звісно. А хто їй допомагав подарунок готувати?
-Який подарунок? – знову розгубився він.
-Ось цей, – жінка простягнула великий конверт. Іван відкрив його, побачив дві путівки на тур по Європі і обімлів.
-Ти ж весь минулий рік так всім розказував, як тобі хочеться проїхатися по містах Європи. Ось Ганнуся і напружилася, навіть роботу додаткову взяла, сюрприз тобі хотіла зробити… Тільки не розрахувала, що ти отаке виробиш! А вона ще й встигала на роботі гарувати, щоб їй в той же час відпустку дали!
-Але… Але вона сіла в машину до чужого чоловіка! От куди вони поїхали?
-Ось це вже не знаю, у неї спитай! Все! Я все сказала, додому піду…
Жінка була вже в під’їзді, коли Іван зрозумів, що не знає, де дружина.
-Мамо! А Аня де?
-Не знаю, вона до мене в обід заїжджала…
Іван тут же набрав номер, але телефон не відповідав… Що ж він наробив?! От що не можна було просто поговорити… Так ні, послухався друзів, не прогнувся, тепер що робити! Він став думати, де вона може бути. Батьки в неї живуть в передмісті, могла і до них поїхати, але й тут подруги є, от тільки він ні номерів, ні адрес не знає…
Іван опустився на диван, але тут же підскочив – поїде до батьків, а там вони можуть зателефонувати.
Вже пізно ввечері Іван заїхав у двір будинку, загавкала собака, зустрічаючи гостя.
-Хто там? – пролунав голос тестя.
-Я це, Олександре Миколайовичу! – відгукнувся Іван.
-А… Чоловік завітав, ну, проходь, зачекалися…
Іван зніяковів, батьки у Ані були суворі, тому була ймовірність, що навіть якщо дружина пробачить, то з ними будуть проблеми…
У будинку його зустріли напруженими поглядами.
-Пробач мене! Я д*рень ревнивий!
-З козирів зайшов! – зареготав тесть, теща суворо подивилася, а Аня сумно усміхнулася.
-Що, і питань не буде? – запитала вона.
-Будуть, але просто питання, щоб ситуація не повторилася, – відповів Іван.
Аня встала і підійшла до чоловіка.
-Ти хоч розумієш, як мені було? – тихо запитала вона. Іван опустив очі.
-Вибач! Я можу ще тисячу разів повторити це, але, на жаль, зробленого не повернеш…
-Не повернеш, – підтвердила вона. – Нам доведеться знову вибудовувати стосунки і поки образа мене не відпускає.
-Так може додому поїдемо, а там розберемося…
-Дивися, який ти швидкий! – перервав тесть. – Ти, значить, нашу дівчинку, виставив з дому, а тепер назад тягнеш?
Іван глянув на Аню, але промовчав.
-Значить так, ми за нею скучили, вона до нас приїхала, от і нехай місяць…
-Тату! – обурено вигукнула Аня.
-Ага, і мама! Я сказав місяць вдома жити будеш!
-А то зі своєю роботою взагалі про батьків забула! – підтакнула мама.
-Тепер іди, проводжай свого ненаглядного, нехай поживе один, подумає…
Аня з Іваном вийшли з дому.
-Так все-таки, хто був той чоловік? – запитав Іван.
-Який?
-Ти з ним поїхала після роботи…
-А, – зрозуміла Аня. – Колега, у нього дружина працює в турфірмі, вона допомагала з варіантами, він поїхав за нею і мене підвіз. Якраз хотіла викуповувати путівки…
Іван притягнув дружину в обійми.
-Вибач вибач…
-Їдь уже, я і правда давно у батьків не була!
Аня зі спокійною душею спостерігала за від’їжджаючої машиною.
На наступний день на роботі Івана зустріли запитанням:
-Ну що, намагалася пробачення просити? – пожартував Максим.
Іван різко сперся на його стіл і навис над чоловіком.
-Спробуй ще хоч раз щось сказати про мою дружину, – тихо сказав він, але сміх стих і всі почули.
Іван сіл на за свій стіл і мовчки взявся до роботи. А рівно через місяць тесть сам привіз Аню до нього.
-Так все, забирай її! – Тесть вийшов з машини і відкрив радісній доньці двері. – А то смажене не можна, гостре не можна, спати треба лягати вчасно! Як ти з нею живеш?
Іван тільки розсміявся…
