25 Лютого, 2025
— Аня не ображайся, але я подаю на розлучення. Ти, як риба холодна. Була б хоч господинею гарною, а то й цього в тебе немає

— Аня не ображайся, але я подаю на розлучення. Ти, як риба холодна. Була б хоч господинею гарною, а то й цього в тебе немає

Аню всі вважали нерозумною. Із чоловіком вона жила вже п’ятнадцять років. У них було двоє дітей, Алісі чотирнадцять, а Сергію сім років. Чоловік бігав по жіночкам, практично цього не приховуючи.

Перший раз він зрадив їй на другий день весілля, з офіціанткою. Н, а далі просто не порахувати. Подружки намагалися розплющити їй очі, але вона мило посміхалася і мовчала.

Аня працювала на фабриці дитячих іграшок бухгалтеркою. Зарплата, за її словами, маленька, а роботою завалювали до небес. Доводилося працювати навіть у вихідні.

Квартальні та річні звіти так взагалі могла ночувати не прийти додому. Чоловік заробляв дуже добре. Але господинею Ганна була теж нікчемна. Грошей скільки не дай, не вистачає на продукти, постійно порожній холодильник, а з готової їжі максимум борщ і котлети з макаронами.

Так і жили. Всі довкола дивувалися, коли бачили, як Валерій гуляє з новою панянкою.

— Ох і дурна Анька, і навіщо тільки терпить цього трибла.

У день, коли Сергію виповнилося десять років, чоловік прийшов додому і сказав, що він має намір розлучитися. Він, мовляв, закохався і його родина більше не влаштовує.

— Аня не ображайся, але я подаю на розлучення. Ти, як риба холодна. Була б хоч господинею гарною, а то й цього в тебе немає.

— Добре, я згодна на розлучення.

Валерій ледь зі стільця не впав, він чекав на скандал, істерики море сліз. Але такого спокою він не чекав.

— Добре, ти тоді речі збирай, а я тобі не заважатиму. Завтра повернуся, ти свій ключ залиш під килимком.

Аня мовчки і якось підозріло з усмішкою подивилася на чоловіка. Дивно все це, промайнуло в голові Валерія, але тут же він забув про це думати. Він уявляв своє нове щасливе життя. Без дітей і дружини.

Наступного дня він прийшов додому разом зі своєю новою дівчиною. Заглянув під килимок, ключа не знайшов. Це йому трохи зіпсувало настрій.

— Але нічого, поміняю замки і все.

Вирішив він, і спробував вставити ключ. Але в нього нічого не вийшло. Він подзвонив у двері. Двері відчинилися, і Валерій побачив дуже такого міцного чоловіка. Той стояв у хатніх тапках і в халаті.

— Тобі чого, мужик?
— Загалом це моя квартира.

Якось не дуже впевнено відповів Валерій.

— Щодо цього я можу посперечатися, документики є. Якщо є, попрошу показати.

Документів на квартиру у нього з собою не було, у квартиру його не пускали. І раптом він згадав, у паспорті має бути прописка. Він почав шукати паспорт. Нарешті його знайшов.
— Ось паспорт і там прописка.

Чоловік у халаті неохоче взяв документ, погортав його і скрививши в усмішці, простяг його назад господареві.

— Ти колись востаннє дивився у свій паспорт?

Валерій швидко відкрив паспорт на сторінці з пропискою. Там стояло два штампи. Один із пропискою, а інший із випискою, датованою дворічною давністю.

Як таке могло статися. Сперечатися з чоловіком він не став. Подзвонив дружині, але та була в не зоні доступу. Вирішив дочекатися біля її роботи. Але й тут його спіткала невдача.

Виявляється Ганна вже рік, як тут не працює. Дочка поїхала вчитися за кордон, але син має бути в школі. Але й у школі на нього чекало розчарування.

Сергія ще минулого року було переведено до іншої школи. А оскільки тато не знає про це, то дані йому сказати не можуть.
Повністю розчавлений тим, що сталося, він сів на лаву і схопився за голову.

Як же так вийшло. Його колишня тиха миша і раптом так все організувала. І як вона могла продати квартиру, то питання. Ну та гаразд, розберемося на суді. За тиждень розлучення.

На розлучення він прийшов злий і рішуче налаштований. Викрити шахрайку, і все своє повернути. І так, на суді все стало на свої місця.

Виявляється, він зовсім забув, що власноруч підписав генеральне доручення дружині. Тоді два роки тому він зустрів Аллу. Це була надзвичайна жінка. Він просто пурхав і забував все від її присутності.

А тут дружина пристала, дочці потрібні якісь довідки, дозволи та інші дрібниці на вступ, а без його підпису ніяк. Він порадився із юристом і той порадив виписати на дружину довіреність. І ось він власноруч позбавив себе всього, що мав.

Він залишився один, на вулиці і що найприкріше, дізнавшись, що в нього більше немає квартири, Алла просто зникла з поля його зору. Ну та гаразд, вона подасть на аліменти, а я їй нічого платити не буду. Хоч у цьому я її провчу.

Але тут теж на нього чекало розчарування. Замість повістки до суду на аліменти він отримав повістку на оскарження батьківства. Виявилося, що обидві дитини в Ганни від іншого чоловіка.

Вона в день весілля бачила, як чоловік зраджував їй з офіціанткою. У голові дівчина сталося наче замикання. Вона сама не зрозуміла, як і що сталося.

Але вона вирішила помститися і вибрала зовсім незвичайний спосіб. Перше, що вона вигадала, це зрада за зраду. Потім вирішила заощаджувати. І всі гроші, які її чоловік давав на господарювання вона ховала.

Вдома не було чого їсти, проте діти завжди були в новому одязі та взутті, а харчувалися у бабусі. Мати Ганни тільки хитала головою, намагалася відмовити дочку.

— Помста вб’є тебе, зруйнує нерви дітей.

Але Ганна, як одержима, йшла до своєї мети. І ось мети досягнуто. Вона зробила аналізи ДНК, хоч і без них знала, від кого діти.

Валерій навіть втрату квартири переніс легше, ніж звістку, що дружина мала двох дітей не від нього. Бійтеся ображених вами жінок, у гніві вони здатні багато на що.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *