– Скільки можна, Аліна! – обурювався Сашко. – Хіба ти не могла випрасувати мені сорочку ще вчора ввечері? Я ж просив тебе про це!
– Так. Було діло. Просив. Пам’ятаю. – монотонно, не відриваючись від комп’ютера, відповіла йому дружина.
– І? У чому тоді річ? Чому не погладила?
– Так ти згадай, що я тобі відповіла вчора, і одразу ж відповідь на твоє запитання прийде сама собою! – так само, не відриваючись від справи, сказала Аліна.
– Те, що ти була зайнята? – обурився він відразу, згадавши вчорашні слова дружини.
– Саме так, любий! Саме так!
– І що? Могла б знайти час та зробити те, що я попросив!
– Та що ти кажеш? Справді? А роботу мою ти робитимеш? І по дому всім займатися на додаток до всього, теж ти будеш? – Нарешті подивилася обуреним поглядом на чоловіка дружина.
– Ось чомусь моя мама все встигала і досі встигає робити! І за батьком доглядати й за мною, поки я вдома жив, і по дому все виконувати! А ти… Дивіться, яка принцеса!
– Серйозно?! – Почала потроху підвищувати голос на чоловіка Аліна. – То твоя мати не працювала ніколи! Вона все своє життя просиділа вдома і, звичайно, вона тільки й робила, що доглядала вас та за всіма!
– І що? Це не означає, що ти не повинна на неї рівнятися, Аліна!
– Ти зараз сам зрозумів, що сказав? – тихо, але з деякою загрозою в голосі запитала Сашка дружина. – Я? Повинна рівнятися на твою матір?
– Так! А що ж тут такого? Мені було б набагато комфортніше так, між іншим!
Аліна засміялася від почутого. Такого повороту подій вона ніяк не очікувала точно.
– А чого ти смієшся? Мама стільки разів поривалась до нас у гості приїхати, щоб тобі показати, як і що треба робити! Але ж ні! Ти завжди зайнята! У тебе завжди справи! І взагалі, тебе нічому вчити й не треба! Правда?
– Ось кому треба, того хай твоя мама й вчить! Зрозумів? У мене для цього є своя мама, і вона мене навчила вже давно! І до того ж мій тато ніколи не нив з приводу сорочок, якщо йому було щось треба зробити, він просто п’яту точку від дивана відривав і йшов робити! Якщо у твоїх батьків так не заведено, то можу лише поспівчувати! – відповіла Аліна.
– Взагалі-то з давніх-давен заведено, що дружина повинна стежити та доглядати за чоловіком, а ти …
– Так! Тільки ти не забувай, що дружини тоді сиділи вдома і займалися тільки сім’єю та побутом, а не працювали на двох роботах, бо їхній благовірний хоче працювати на копійчаній роботі, бо вона йому подобається!
– А що, я, на твою думку, повинен працювати там, де мені не подобається?Щоб…
– Я ж працюю!
– Значить, тобі це подобається! Ось і все! А я не збираюся працювати там, де мені не подобається колектив! Я хочу…
– Так? А за твою машину ми як платити повинні? За іпотеку? Що ти скажеш? Якщо я піду з однієї зі своїх робіт, то ми навіть продукти додому купувати не зможемо! Але тебе хвилює тільки те, що я не прасую тобі сорочки, не збираюся вчитися у твоєї матері створювати для коханого чоловіка затишок та комфорт! Правда?
– Аліно, чому ти все постійно так утрируєш? – З образою запитав її Сашко. – Можна ж просто взяти та зробити те, що я попросив тебе!
– У такому разі: праска тобі в зуби та пішов прасувати свою сорочку сам!Все! – Відповіла дружина, яка вже хотіла придушити Сашка.
Але замість того, щоб все це зробити, Сашко, навпаки, вмостився на ліжку, схрестив ноги та руки, і скривджено дивився в одну точку, бажаючи, щоб дружина зробила те, що він хоче. Своєрідна така акція протесту була у Сашка.
– І з місця не зрушу, поки ти не зробиш те, що мала зробити ще вчора! – сказав він сердито.
– Та, будь ласка! – Фиркнула Аліна на цей цирк і відвернулася назад до комп’ютера. – Якщо ще і їсти перестанеш, то взагалі тобі ціни не буде! – посміхнулася вона на таку трагікомедію.
А Сашкові цей коментар дружини не сподобався, і він підскочив, як ошпарений, схопив свою сорочку і втік у вітальню, де в них стояла праска.
Ось вже рік він намагався переробити свою дружину. Він хотів, щоб вона все робила як його мати. Але тільки Аліна і не збиралася ставати матусею для дорослого мужика, для свого чоловіка.
Вона розуміла, що її чоловік звик жити в максимальному, який тільки можна собі уявити, комфорті, що його мати створила у них вдома повний сервіс для сина та чоловіка. Але вона могла собі це дозволити, бо ніколи ні чого не потребувала.
Ще до весілля її чоловік мав вже свою квартиру, гарну роботу, і він усім завжди забезпечував дружину.
А Аліна мала все зовсім по-іншому. У неї з дошлюбного була лише машина, а в її чоловіка — нічого. Але до весілля він був якось відповідальнішим. Коли вони тільки з’їхалися, він сам платив за орендовану квартиру, показував себе більш мужнім і самостійним.
А після весілля і після взяття іпотеки він ніби розслабився, обм’якнув, хоча в цей час треба було напружитися ще більше, що, власне і довелося зробити Аліні. Їй довелося взяти на себе роль і мужика, який заробляє гроші для сім’ї, і жінки, яка зберігає домівку.
Але Сашкові було мало й цього, вона ще, крім усього цього, мала доглядати його, як маленького хлопчика, бо, бачите, так завжди робила його мама, коли він жив вдома.
Сашко більше протягом усього ранку не розмовляв із дружиною. Він ображено ходив туди-сюди повз неї, але ні слова не впустив, чекав і хотів, щоб вона перша з ним заговорила, та ще й вибачилася, що так погано до нього ставиться.
Але тільки Аліні було все одно на ці примхи. Вона тільки дописала матеріал, який треба було тепер відвезти до офісу, а потім треба було заїхати до магазину за продуктами, привезти все додому, розкласти та мчати на другу роботу.
Увечері, коли Аліна вийшла з роботи, у неї вже не було сил, а треба було ще їхати додому і готувати щось на вечерю, бо знала, що від Сашка в цьому плані користі дуже мало. Він якось спробував зварити щось, то трохи пожежу не влаштував і більше, сказав, до плити не підійде.
Але коли вона тільки-но сіла в машину, у сумці задзвонив телефон. Діставши смартфон, Аліна виявила, що це свекруха.
– Так, Марино Вікторівно…
– Аліна! Привіт! – суворо та уривчасто привіталася жінка.
– Вітаю вас…
– Ти вдома?
– Ні! Ось тільки їхати зібралася! А що таке?
– Мені тут сьогодні дзвонив Сашко і розповів, як ти нехтуєш ним, своїм чоловіком, а також своїми домашніми обов’язками! Це що таке? Через тебе мій син сьогодні спізнився на роботу! – обурювалася свекровка.
– Якби він губи не дув, як дівчинка маленька, а взяв і зробив те, що йому треба, то б нікуди не спізнився! – Спокійно відповіла на ці обурення Аліна.
– А ти йому на що? – плавно переходячи в істерику, запитала Марина Вікторівна.
– А мені, може, йому ще й рота витирати після того, як він поїсть? Чи в туалет із ним ходити? Ви у своєму розумі взагалі, Марино Вікторівно?! – теж почала підвищувати голос Аліна. – Ви виростили не здатного ні на що дорослого мужика, а я маю все для нього робити, а крім цього ще й сім’ю забезпечувати? Поки ваш син обиратиме зручну роботу? І, ще я винна в чомусь?
– Але ж ти сама за нього вийшла заміж, тебе ніхто не змушував, а в нас у сім’ї так заведено! Оскільки ти тепер є частиною нашої родини…
– Знаєте, де я бачила всю вашу родину? – Ухильно запитала дівчина.
– Та як ти смієш? Мерзотниця!!!
– Сину своєму зателефонуйте, поскаржиться! У вашій родині це теж дивлюсь заведено!
Після цих слів Аліна кинула слухавку.
Зараз вона не хотіла вже їхати ні додому, ні кудись ще. Вона просто хотіла залишитись сама, щоб її ніхто не турбував, навіть просто тут у машині на парковці біля роботи, все одно ж їхати завтра сюди ж.
Але треба було все ж таки повертатися додому і займатися справами, бо потім буде гірше, якщо вона зараз не зробить те, що треба. А вдома ще її чекає чоловік, якому мама вже нажалілася на Аліну …
Коли вона зайшла до квартири, Сашко вже чекав на неї з дуже незадоволеним виглядом у коридорі.
– Що? – Запитала вона його з деяким викликом.
– І навіщо ти нахамила моїй мамі?! – Злісно запитав він дружину.
– А навіщо вона мені дзвонила і лізла до нашої родини, до наших справ?
– Вона хотіла пояснити тобі твої ж обов’язки, а ти…
– А мені не треба, щоб якась чужа тітка мені щось пояснювала! Запам’ятай це, любий мій, раз і назавжди!
– Моя мати? Чужа тітка?!
– Так! Саме так!
– Ти тепер частина нашої родини, Аліна, і ти маєш…
– А вона тобі що, текст написала, і ти завчив його, доки я додому їхала? Чи що? Ви майже слово в слово кажете! – Усміхнулася дружина, вішаючи пальто в шафу.
– До чого тут це взагалі? Я, як і мама, намагаюся тобі пояснити.
– Мені не треба нічого пояснювати! Все, що мені треба робити, все, що я маю робити, я і так роблю! Але ж ні! Тебе це не влаштовує ніколи, як і твою матусю! Може, тобі просто повернутись до неї під спідницю і жити знову там?
– Ти вже зовсім нахабніла?! – Закричав на дружину Сашко.
– Ні, просто ви всі мене вже дістали! Чому це я комусь щось винна раптом? Чому ти раніше і по дому мені допомагав і заробляв на минулій роботі так, що мені не треба було на себе звалювати дві роботи і будинок одночасно? Чому це все було тільки до весілля, а потім тебе ніби підмінили?
– Мене ніхто не підміняв! Я тобі з самого початку казав, що не працюватиму на тій роботі вічно, але ти мене, мабуть, не слухала!
– Слухала, Сашко! Ще як слухала, але я думала, що ти хочеш знайти собі щось краще, щоб…
– Так я знайшов краще! Мені на цій роботі краще! Мені подобається! А ти мусиш бути мені доброю дружиною, яка робить все для дому і для мене! Бо коли у нас з’являться діти, то в тебе ще більше обов’язків буде! Звикай, Аліна!
– А тобі хто потрібен, дружина та матуся? Якщо ти сподівався, що я за тобою доглядатиму, як за дитиною, то можеш повертатися назад!
– Ах, ось як ти заговорила?! – Закричав Сашко відразу. – Але ти не забувай, що якщо я повернуся назад, то я і на розлучення подам!
– Та роби, що хочеш, Сашко! Мені вже байдуже!
– Так? І на те, що ти квартиру та машину втратиш? На це тобі теж байдуже, так? – вирішив натиснути він на майнову складову їхнього шлюбу.
– Щодо квартири – так, розумію, що вона мені не залишиться! Але ось машина… – посміхнулася Аліна. – Машина моя, ти тут до чого? Я її ще до шлюбу купувала і кредит за неї виплатила також до шлюбу! А ось тобі за твою машину переживати треба точно!
І тут до Сашка дійшло те, що він забув, що він точно втратить і машину, і квартиру. Переплутав трохи…
– Ну, я за свою машину плачу сам, так що вона в мене і залишиться! – намагаючись зобразити впевненість у собі, сказав він дружині.
– Та що ти кажеш? Правда? Ну, почнемо з того, що вона куплена у шлюбі, а закінчимо тим, що я майже щомісяця тобі допомагаю з платежами! І я на кожну переслану тобі суму пишу коментарі, на що саме ці гроші, любий! Так що…
– То ти заздалегідь так робиш завжди? Тобто ти готуєшся до розлучення з самого початку?
– Ти зовсім ненормальний? Я це все роблю, щоб був порядок у всьому, а ось твоя версія – це просто збіг обставин! Але попри все це – майно при розлученні ділиться завжди порівну, дорогий, так що вибачай, але ти в більшому програші, ніж я!
– Яка ж ти все ж таки меркантильна, жадібна, гнила і лінива су…
– Хто? Як ти мене зараз назвав? – тихо, але з дуже промовистою інтонацією запитала Аліна Сашка.
Але він не став нічого відповідати дружині більше. Він вискочив у коридор, взувся, одягнувся і кудись утік.
Аліна не стала ні дзвонити чоловікові, ні писати йому. Вона чудово знала, що він поїхав соплі на кулак мотати до своєї матусі, скаржитися на погану Аліну. І просити, щоби Марина Вікторівна якось на неї вплинула, перевиховала.
Тільки ось Аліна вирішила, що якщо вже пішли розмови про розлучення, то з цим тягти більше не варто, адже далі буде тільки гірше. Вона зібрала вдома всі необхідні документи: на іпотеку, на квартиру, на автокредит, свідоцтво про шлюб, все, і прибрала до своєї робочої сумки, щоб завтра перед роботою поїхати до суду та подати заяву.
Саша цього вечора додому так і не повернувся, і вона не стала нічого робити по дому, а натомість пішла відразу спати. Хоч раз нормально відпочити та виспатися перед робочим днем.
А коли вона написала заяву на розлучення, подала всі необхідні документи, заплатила держмито і вийшла з будівлі суду, Аліна відчула, що дуже великий і важкий камінь впав з її плечей.
Навіть самопочуття стало краще після цього. Але тепер треба довести все до кінця: розлучитися, поділити майно, знайти квартиру і тоді вже брати квартиру, яка буде вже тільки в її власності, так само як і машина.
А ось для Сашка було великим ударом, що дружина зробила те, чим він хотів ще довго загрожувати. Влаштував велику істерику вдома, привіз свою матір на розбірки з Аліною, щоб вона вже точно вправила мізки поки що дружині.
Але Марину Вікторівну було виставлено за двері квартири в цьому Аліні допомогла поліція. Але й Сашко осторонь не залишився, він поїхав теж у відділення, бо почав захищати матір від правоохоронців.
Аліна зрозуміла, що залишатися тут вона вже більше не хоче і не може. Тому цього ж вечора винайняла квартиру недалеко від роботи та наступного дня, взявши відгул на роботі, зібрала всі свої речі, меблі, техніку та з’їхала звідти. Хай краще буде так, зате нерви будуть цілішими. І вже точно ніхто до неї туди не заявиться зі скандалом.
Ставте вподобайку та залишайте коментарі, що думаєте з цього приводу?
