Є стародавня історія про мудреця, який порадив, як потрібно жити у важкі часи.
Один чоловік запитав мудреця: як правильно себе поводити, коли все незрозуміло, коли навколо всі такі злі, роздратовані, і неясно, що буде далі. Обстановка дуже тривожна, а йому треба перетнути пустелю і дістатися до безпечного міста. Як бути?
Мудрець відповів: – Знайди хороших і спокійних людей, які зайняті своєю працею, ні на кого не нападають і тримайся поруч з ними. Це буде твій караван, з ним ти пройдеш через небезпечні і безплідні землі. А зі злими не живи, бо вони тобі зашкодять.
Чоловік запитав, що робити, якщо немає такої групи людей? Мудрець відповів, що навіть один добрий супутник – це теж добре. Удвох легше пройти через небезпечні землі.
Чоловік сумно запитав; мовляв, а якщо немає такої людини?
Мудрець відповів питанням.
– У тебе є верблюд?
Звичайно, верблюд у чоловіка був.
– Ось і тримайся поруч зі своїм верблюдом, – сказав мудрець.
– Доглядай за ним, годуй його, йдіть вперед. Навіть верблюд – кращий супутник в пустелі, ніж злі люди. З ним ти врятуєшся. А злі погублять тебе.
Зараз все залежить від тих, хто поруч з нами. З ким ми тримаємося разом. Це єдиний захист в тривожний час. Верблюд – це наша робота, навчання, відповідальність за близьких. Якщо немає добрих супутників, треба триматися за свого верблюда. Це наш маленький караван. А зі злими – це як банда чи зграя. І якщо треба дійти до безпечного міста, то тримайтесь від них подалі…
Ганна Кир’янова
