Декілька років тому ховали 4-х молодих людей. Про цю трагедію писали всі газети…
Був недільний день, о 10 годині ранку, в одній сім’ї батько каже: «Синку, пішли до церкви», а син відповідає: «Батьку перестань, набрид уже тими розмовами про свого Бога». Він вийшов на вулицю, де його чекав друг. Сів за кермо.
Підійшов батько і сказав: «Синку, почекай хвилинку, я хочу помолитися, щоб Бог був разом з вами». На задньому сидінні машини цього хлопця сиділи дві дівчини по 17 років. Тут син батькові каже: «Ти ж бачиш, батьку, у нас всі місця в машині зайняті, для твого Бога місце тільки в багажнику». Вся ця компанія весело засміялася, і вони рвонули на озеро.
Я – колишній слідчий, але такої аварії ще не зустрічав. Можу тільки сказати одне – над Богом сміятися не можна.
І ось вони несуться. Раптом на найближчому перехресті перпендикулярно їде величезна вантажівка, якій зелене світло світлофора. Молодь хотіла проскочити на червоне…
Коли в них врізалася вантажівка, багажник, в який вони «посадили» Бога, обрізало немов автогеном, і він відлетів убік без єдиної подряпини, а всі, хто був у машині, на смерть… Ховали в закритих трунах.
Ось так і в нашому житті – Бога садимо в багажник, а самі летимо кудись за чимось. Богу місце не в багажнику, а в наших серцях.
Людино, якщо ти прочитала це, будь ласка, пошир дану інформацію.
Без Бога – ні до порога!
