Викинь все, що не працює. Прямо зараз. От візьми і неси в сміття.
Наприклад туфлі, в яких ти спотикаєшся, незручно в них – у смітник!
Навушники, в яких одне вухо барахлить, а так ще нічого – туди ж. Разом з побитими колонками.
Тарілку від старого сервізу, в яку навіть печиво не покладеш – така вона безглузда. Вистав біля під’їзду, раптом комусь буде за щастя.
Листочок з дієтою на дверцятах холодильника (не смішно!!!)
Вечірні розмови телефоном, коли вона тобі: «Ну ти уявляєш, який жах!» – а ти: «Угу! Звісно!” – а сама в цей час переминається з ноги на ногу, бо не подивилася Хауса і не покупалася в ароматній ванні після важкого дня. А у неї кожен день жах – навіщо воно тобі?
Слова вранці: «Ще п’ять хвилин!» – таймером на мобільному по-фіг. Або вставай вчасно, або став час для себе, а не «по совісті». Не працює!!!
Манеру терти очі, коли вони нафарбовані (або не крась, або не три! Очам же боляче!
Жаль про минулі вчинки, стосунки, про вибір, зроблений колись… Жалість – під три чорти! Все правильно. Що б там не було, це було єдине правильне рішення для тебе тодішньої, в тій конкретній ситуації. Ніякого каяття, тільки досвід і подяка.
Роздуми про те, «а що, якби…» – або роби, або Не думай. Спробуй – сподобається – йди далі. Каток, японську мову, познайомитися з кимось, нову роботу, змінити стрижку, сходити в театр і ін. Прямо завтра – хоча б щось одне, м? Замість роздумів.
Звичку завжди по кілька разів вибачатися. Досить одного щирого «пробач», якщо є причина. Все інше – зайве, баласт.
“Стосунки-валізи”- коли нести важко, а кинути шкода. Руки ще не відвалюються? Зважся нарешті, і перейди на елегантні кейси з такими коліщатками, які самі собою їдуть і приносять тобі задоволення. Красиво, легко, комфортно, надійно. Метафора зрозуміла?
Обіцянки «як-небудь перетнутися», написати, зробити, занести, купити, і т. п. – якщо воно висить довше тижня (ну двох, добре!) І ніхто не помер, мабуть, не треба. Зайве. Викреслюємо.
Слова «я не вмію» або «я в цьому не розбираюся» – не працюють. Розбирайся, вчися, вмій, або плати тому, хто вміє. Ти ж не комплекси в собі вирощуєш, а намагаєшся собі полегшити життя, правда?
Спогади, від яких сльози на очах і руки трусяться. Якщо є, викинь. Повернуться – ще раз «delete». Нема чого собі життя отруювати! Було та сплило!
Манеру завжди поступатися, тихо мовчати, навіть коли тобі щось дуже сильно треба, але «що люди подумають» – рви з коренем. Говори, проси, коментуй, висловлюйся, пояснюй ввічливо і тактовно, але по-своєму і про своє. Хороші дівчатка потрапляють на небеса, а погані – куди захочуть.
Страх постаріти, боязнь нового, сумніви в своїй красі і привабливості, невіра в своє щастя – в щільний пакет, спалити і попіл за вітром. Це не працює: не допомагає, а тільки заважає жити по-людськи.
Поломані дверцята і ручки – разом з кухнею, плитою, чайником і іншим. Лагодити дорожче. Викинь – швидше купиш нове, таке, як подобається.
Звичку просиджувати час в Інтернеті – прямо зараз кинь.
Дочитаєш, і йди гуляти на вулицю. Там добре, там свіжий вітер, сонце, зелень, сніг, дощ. Пройдися, подихай, подивися, понюхай.
Це живе.
Це працює.
