Чому ми такі впевнені, що життя – це набір випадкових подій? Чому нам так просто змиритися з випадковістю життя і так важко прийняти ідею про те, що насправді життя може бути саме таким, яким ми самі його робимо?
Перше, що спадає на думку, це страх. Страх відповідальності. Страх почати щось робити. Страх бути вільним. Справа тільки в страху, не більше. Наслідуючи ідеї про випадковість життя і про те, що у нас немає жодної можливості вплинути на те, що відбувається з нами, ми поступово перестаємо бачити життя таким, яке воно є насправді – нашим власним унікальним твором та витвором мистецтва.
Тільки подумайте. Кожна людина, яка приходить у наше життя, кожен досвід, кожна проста річ, яка стає реальністю, є частиною життя, тому що ми самі притягуємо їх до себе.
Ваш поточний стан розуму, потік думок, потреби, бажання та прагнення – всі вони потребують цього досвіду, цих людей і речей. Наскільки б неприємним вам це не здавалося, але не має значення, як сильно ви зневажаєте або хочете змінити свою реальність, тому що вона все одно є дзеркальним відображенням вашого внутрішнього світу.
Щоб зрозуміти це, достатньо подивитися на оточуючих вас людей. На друзів, стосунки та людей, до яких вас притягує з першої секунди знайомства. Навіть на тих, хто приходить у ваше життя і відразу йде. Всі ці люди – це чудові дзеркала, в яких ви можете побачити своє істинне “я” і зрозуміти, як сильно ви любите себе і поважаєте.
Речі, які нам імпонують у них найбільше і які притягують нас до них, найбільше нагадують нам нас самих. Ці речі і риси здаються дуже знайомими, тому не дивно, що нам так просто налагодити контакт з цими людьми.
Але ми помічаємо не лише ці речі. Є й інші, які можуть багато про нас розповісти, як і речі, які дратують нас в інших людях.
Якщо вам щось дуже не подобається або викликає у вас огиду, це тому, що на якомусь певному рівні воно резонує з вами і є частиною вас самих.
Це важливо для вас, але ви боїтеся зосередитися на цих речах і розібратися з ними, адже в такому разі вам доведеться зіткнутися з найстрашнішими і найтемнішими сторонами себе. Зі сторонами, з якими ви, ймовірно, ще не готові зіткнутися, і які змушують вас ненавидіти себе.
Давайте начистоту, ніхто з нас не хоче визнавати своїх недоліків. І часом, незважаючи на все наше бажання бути добрими та справедливими, ми все одно виявляємо владність, невпевненість у собі, неетичність, підлість, лінь, дурість та інше. Але, зрештою, прийняття цих негативних якостей – це саме те, що нам потрібно, щоб почати рухатися далі і знайти своє щастя.
Ви повинні зрозуміти, що життя саме таке, яким ви самі його робите. І в ньому буде лише те, на чому ви найбільше зосереджені. А якщо у вас є якісь свідомі чи підсвідомі переконання про свою сутність, про те, ким ви хочете чи не хочете бути, то почнете притягуватися у життя людей, наділених аналогічними рисами.
Життя буде продовжувати випробовувати вас до тих пір, поки одного разу ви, нарешті, не наважитеся подивитися в очі своїх проблем і почати їх вирішувати.
