– Мамо, я ж тобі гроші висилала. Як ти могла все брату віддати? – в розпачі кажу я, бо я приїхала і зрозуміла, що вдома за чотири роки, поки мене не було, нічого не змінилося.

Все б нічого, але весь цей час я з-за кордону мамі гроші висилала, а вона обіцяла, що витратить їх на впорядкування нашого будинку, але в процесі у мами плани змінилися, і вона вирішила допомагати своєму сину.

Останні чотири роки я живу в Німеччині. Моє сімейне життя не склалося, і я вирішила спробувати щось змінити кардинально. В Німеччині у мене є далекі родичі, і я до них поїхала. Спочатку сама, а потім і донечку до себе забрала.

Вдома залишилася мама з моїм молодшим братом. Володимир рік тому одружився і мені відомо, що живуть вони окремо, бо його теща – заробітчанка, і вона купила їм квартиру. Так мені по телефону розповідала наша мама.

За брата я пораділа, і стала висилати гроші мамі, ми домовилися, що вона за них доведе наш будинок до пуття.

Чи треба розповідати, як я важко працюю в чужій країні і економлю на всьому, і не тільки на своїх потребах, але і на потребах доньки, і складаю кожен євро.

Вдома мене не було чотири роки. А тепер я приїхала і втратила дар мови, бо вдома абсолютно нічого не змінилося. Звичайно, що я була засмучена і розлючена, і попросила маму, щоб вона пояснила, що все це означає.

Виявляється, що сваха-заробітчанка не готова була оплатити всю вартість квартири, вона зажадала, щоб з обох сторін скидалися. І мама не придумала нічого кращого, як віддати ті гроші, які я заробила. Мені вона про це не обмовилася жодним словом.

Я була просто в ступорі, навіть не знала, що в такій ситуації адекватного можна сказати. Це ж мова йшла про тисячі євро, за моїми скромними підрахунками я мамі за чотири роки вислала не менше 20 тисяч.

Ніякі записи я не робила, звіти не вимагала, бо довіряла рідній мамі як собі.

– Я думала, ти ще не скоро повернешся, – виправдовувалась мама. – А Володя за той час заробив би і повернув тобі усе.

– Мамо, ти себе чуєш? Звідки він поверне, якщо ніде не працює, – кажу.

Я не втрималася і поїхала до брата. Треба визнати, що братик мій дуже непогано влаштувався в житті. Квартира чудова, в новому будинку, з сучасним ремонтом і модними меблями. Теща з Італії їх продуктами забезпечує, мама городину до них сумками возить, а Володя себе досі шукає – він ще не знайшов роботу, яка буде йому до душі.

Найприкрішим було те, що брат засмутився, що я до нього з пустими руками прийшла, бо він вважав, що якщо я за кордоном, то мала б йому зараз подарувати кілька сотень євро, просто так, бо я на заробітках.

Мене в його домі навіть чаєм не пригостили, з чим прийшла, з тим і пішла. Розумію, що швидше за все своїх грошей я вже не поверну, просто не можу збагнути, чим мама керувалася, коли таке робила.

Я маму попередила, що більше жодного євро я їй не дам, бо тепер мені треба думати про себе і про дитину. Мама образилася, бо вона не має за що жити, якби не город, то вона просто пропала б. Мені її шкода, але треба було думати, перш ніж приймати такі важливі рішення.

А що ви мені порадите? Як мені повернути свої гроші? І чи, взагалі, це можливо?