Я вийшов з бомбосховища і побачив біля магазину машину з ключами в запаленні. Дві години спостерігав за нею, чекав на господаря – не дочекався. Я взяв сім’ю, сів в машину та виїхав до Вінниці до родичів. У бардачку знайшов номер телефону та зателефонував власнику:
– Вибачте, я викрав вашу машину. Рятував сім’ю.
– Слава Богу, не хвилюйтеся, у мене 4 автомобілі. На своєму позашляховику я вивіз сім’ю. Інші машини заправив і залишив у різних місцях із ключами у запаленні та номером у бардачку. З усіх машин передзвонили. Буде світ – побачимось. Бережіть себе!”
Р.s. У мене сльози радості за наших людей. Як не вірити у добро після таких історій?
