Володимир останнім часом почувався дуже самотнім, тому часто любив гуляти по парку. Першої дружини Володимира, Анни, не стало несподівано. Володимир не знаходив собі місця. Теща його дорікнула, що дружину треба було берегти. А тепер вже нічого змінити не можна.
А через три місяці дочка заміж зібралася. Батько умовляв її відкласти весілля на рік: адже не можна ж весілля грати зараз. Але дочка відмовилася. Хвилювалася, що наречений не захоче стільки чекати.
– Ти мені просто грошей на весілля дай і все! – сказала Наталка.
Син сестру підтримав. А потім Володимиру наснилася його Анна: така весела, красива, молода. Адже на його дружині вся сім’я трималася. Анна завжди і все встигала. А Володимир вважав, що так і повинно бути.
І сам Володимир, і діти завжди були з голочки одягнені – Анна старалася з усіх сил. Вона їздила в Польщу і привозила всім гарні речі. Всім, крім себе. Для себе вона грошей шкодувала і ніколи собі нічого не купувала. Ходила, у чому було.
А потім Анна занедужала. Вона хотіла піти до лікаря, але син захотів, щоб вона прямо завтра їхала в чергову поїздку за обновками для всіх. І мати не відмовила синові. З’їздила в Польщу, все купила, що діти хотіли. А потім її не стало.
Наталя з чоловіком поїхала з міста, син теж одружився і залишився в місті, звідки його дружина родом була. Ось і залишився так Володимир зовсім один.
А потім до них на роботу влаштувалася Віра. Вона відразу ж сподобалася Володимиру. Він вирішив одружитися з Вірою. Але ось коли дітям своїм він про це сказав, то вони зажадали, щоб він переїжджав жити до своєї нової дружини. Щоб не смів її приводити в свій будинок.
Володимир не розумів, чому діти не хочуть, щоб він привів дружину додому, адже будинок пустий.
– А ми будемо в гості приїжджати! – сказали діти.
Володимир не захотів переїжджати до Віри, а вона не захотіла переїжджати до нього. Розписалися вони, але кожен залишився жити в своєму будинку. Віра часто приїжджала готувати, прати і прибирати.
І ось одного разу несподівано приїхала Наталка зі своїм чоловіком. Вони зробили так, що Віра пішла з дому, а Володимир і слова не сказав.
Ось тоді вона і зрозуміла, що потрібна Володимиру тільки для роботи: прибрати, приготувати їсти, попрати і все. Хіба це сімейне життя? Звичайно ж ні!
Загалом, розлучилися вони незабаром. Минуло три роки. Всі ці три роки Володимир жив один. Йому було дуже самотньо. Ось він і гуляв часто в парку. Він так сильно сумував за своєю першою дружиною.
А потім до нього дочка приїхала і захотіла, щоб він будинок продав і купив собі однокімнатну квартиру, а гроші поділив між сином і донькою.
Володимир відмовився. Дочка образилася, поїхала і сказала, що більше не приїде. Володимир синові подзвонив, поскаржився на дочку. Але син сестру підтримав: він якраз машину збирався купувати і йому дуже потрібні були гроші. Володимир теж сказав, що приїде до батька тільки тоді, коли він будинок продавати буде.
Дуже через це переживав Володимир. Якось він випадково зустрів брата Віри. Той сказав, що Віра вийшла заміж за хорошу людину і дуже щаслива.
