– Ні, мамо, не піду.

– Як це – не підеш? – Галина Андріївна аж остовпіла. – Я Тетянці обіцяла! Їй нікому допомогти, крім тебе, там потрібна чоловіча сила. Невже тобі так важко?

– Важко, мамо. І не хочеться.

– Хочеться чи не хочеться – це не виправдання! Дівчині треба допомогти, вона нам майже рідня!

– Ага, звісно… Алла Сергіївна – твоя давня подруга, мало не сестра. І ти дуже хотіла, щоб я одружився з її донькою, Тетянкою. Але поки я закінчував виш, а в Тетянки раптом спалахнуло термінове, неземна любов, і вона поспішно вискочила заміж…

– А що ти хотів? Тетяна – доросла дівчина, а ти не поспішав, не виявляв ініціативи, їй було прикро…

– Мамо, вибач, але Тетяна мені ніколи не подобалася. Так, вона гарненька, навіть красива, не сперечаюся. Але вона легковажна, несерйозна, непостійна. Не мій тип!

– Звісно! Твій тип – це Ірина! Яка не поважає ні тебе, ні твоїх батьків! Яка хоче все робити по-своєму і тебе змусити так жити! Яка…

– Мамо, годі! Ми знову починаємо порожню балаканину. Яка різниця, чому я не залицявся до Тетяни, чому вона поспішно вискочила заміж і через пів року так само поспішно розлучилася, добре, хоч дитину не народила! У мене є кохана дружина, з якою я планую щасливо прожити все життя, а Тетянці від щирого серця бажаю налагодити своє сімейне життя, але без мене!

– Володю, не перекручуй! Я лише попросила тебе допомогти – зайти до Тетяни ненадовго, глянути, що там із проводкою, чому не світить люстра, і все! А ти вже вибудував цілу теорію змови!

– Мамочко, люба моя, давай ти не прикидатимешся… скажімо так, не надто розумною! Ви ж із Аллою Сергіївною все розпланували: спочатку я копирсатимуся в тій люстрі, потім Тетянка покличе мене на кухню пити чай, а до чаю ще буде щось міцненьке, а потім у дівчини закрутиться голова, вона попросить провести її до дивана… А диван широкий, м’який, затишний… І в розпал веселощів з’явитеся ви, дві мами, і для Ірини готова картина маслом: невірний чоловік і чарівна сусідка. І взагалі, вигадали б правдоподобнішу легенду – усі чудово знають, що я в електриці – повний нуль, не розбираюся взагалі.

– А тобі й не треба розбиратися! – вигукнула Галина Андріївна і тут же прикусила язика.

– Звісно, не треба, – сумно всміхнувся Володимир. – Моє діло – потупцятися з розумним виглядом у кімнаті, а потім на кухню. Чи одразу на диван, чого вже там!

– Володю, ти все неправильно зрозумів…

– Гаразд, мамо, забудьмо. Якщо Тетяні так потрібна допомога, я викличу їй «Поміника на годину», навіть оплачу, але сам не піду. Але ми взагалі відійшли від теми. Я, власне, прийшов сказати, що ми з Іриною їдемо.

– Як це – їдете? Куди? Чому? Ти кидаєш мене тут одну, а сам…

– Так! Заспокойся і слухай. Не треба вигадувати небилиці. Тато залишається з тобою, він хоч і цікавиться лише риболовлею, але цілком міцний і здоровий, та й заробляє непогано. А для душевних розмов у тебе завжди є подруга Алла. Ми їдемо до Тернополя, це лише дві години електричкою, зможемо інколи приїжджати на вихідні.

– Але навіщо вам той Тернопіль?

– Там відкривається наш філіал, і мене призначили його директором. Дають службове житло, та й зарплата значно більша. За рік зможемо суттєво відкласти і наблизитися до цілі купити своє.

– Володю! Що ж ти робиш! Кидаєш нас із батьком! Ми ж хотіли запросити вас жити до нас, у нас же три кімнати, ми б жили в одній, ви в іншій, а в третій – дитина. І ніякої квартири не треба, гроші витрачати!

– Дякую, мамо, але ти б ніколи не пустила до себе в квартиру нас із Іриною, та й вона, чесно кажучи, не захотіла б. Ти цю солодку картинку малювала, маючи на увазі не мою дружину, а Тетянку з її мамою!

– Ось як ти заговорив! Я знаю, це тебе твоя налаштувала проти матері!

– Мамо, припини! Ірина – моя дружина, законна, не треба її ображати!

– Ой ні! Вона все життя хотіла відірвати тебе від матері, заховати під свій поділ, і таки змогла, змогла! Геть іди, не хочу тебе бачити, ти мені більше не син!

– Мамо…

– Геть, я сказала!

***

Коли Володимир прийшов додому, йому стало недобре. На щастя, Ірина була вдома. Вона не розгубилася, викликала швидку, а до її приїзду зателефонувала подрузі-лікарці Наталі й виконувала її поради. Довелося лягти в стаціонар, де працювала Наталя. Володимиру виділили окрему палату, забезпечили хороший догляд. Ірина забрала в нього телефон, купила нову сім-карту, номер якої знали лише вона, Наталя, лікуючий лікар і начальник Володимира для вирішення термінових питань.

Зателефонувала свекрусі, сухо повідомила, що Володимир занедужав, до нього зараз не можна. Галина Андріївна знову намагалася лементувати й качати права, але Ірина скинула виклик і заблокувала номер. Наталя вмовила лікуючого самому зателефонувати матері Володимира, пояснити ситуацію і вимагати залишити пацієнта в спокої.

За тиждень Володимир виписався, вийшов на роботу – треба було здавати справи й приймати керівництво новим філіалом. Зателефонував матері, вибачився, що не міг зробити цього раніше – лікар заборонив. Поговорили коротко й сухо, щоб не спровокувати черговий виток суперечки.

Невдовзі Володимир з Іриною переїхали до Тернополя. Справи нового філіалу пішли вгору, Володимир працював цілими днями, але не перенапружувався, беріг себе, на щастя, помічники трапилися розумні й ділові. Ірина втішила звісткою, про майбутнє поповнення, і в належний термін народила дівчинку Лізу. До них приїжджали Іринині батьки, а через місяць і Галина Андріївна з чоловіком. Зустріч пройшла мирно й спокійно, видно, свекруха змирилася з думкою розлучити сина.

Коли малятко підросло, вони всі разом приїхали до рідного міста, побували в обох бабусь. Поступово в усіх налагодилися нормальні стосунки – без палкої любові, але й без непорозумінь. Володимир гадає, що примиренню значною мірою сприяло те, що Тетянка вдало вийшла заміж за веселого, майстровитого хлопця з провінції, у якого був лише один недолік – відсутність власного житла.

Але в Тетяни житло було, вони й досі живуть разом, народили вже двох дітей. Загалом, у всіх героїв цієї історії все добре. Тільки Володимир інколи вночі скрикує, сідає на ліжку й починає щось незв’язно бурмотіти. Тоді Ірина прокидається, обіймає чоловіка, заспокоює. Він швидко затихає, лягає, міцно обіймає дружину й засинає. Ці випадки трапляються дедалі рідше, і лікар каже, що незабаром вони минуть зовсім…