— Сьогодні ввечері посидиш у батьків? — запитав чоловік між іншим, ніби нічого не сталося. — Квартиру треба звільнити.

Стефа посміхнулася і кивнула.

Інша жінка на її місці влаштувала б розбір польотів або хоча б, як мінімум, поцікавилася, навіщо чоловікові квартира на вечір?

Але у Стефи з Ігорем була річниця весілля і вона думала, що він планує зробити їй сюрприз.

Тому з легкістю погодилася.

На роботі жінка поділилася своєю радістю з подругою.

— Чим ввечері займаєшся? Може в кафе посидимо? — запитала вона.

— Ого, тебе твій відпускає? Зазвичай ти поспішаєш додому.

— Він мені сьогодні сюрприз готує, просив додому прийти після десятої.

— А ти впевнена? Я не помічала, що він у тебе романтик.

— Звичайно впевнена. Навіщо ще мене виганяти з дому на весь вечір?

— Тобі сказати, що я думаю насправді, чи більш лайтовий варіант? — подруга не хотіла ображати Стефанію.

Але іноді та вела себе занадто довірливо і дозволяла свекрусі та чоловікові в’язати із себе мотузки.

— Навіщо мені щось говорити? Правильно Ігор казав, що ти мені просто заздриш! Нашому щастю заздриш…

— І коли він таке встиг сказати? — не витримала подруга. Вона завжди була на боці Стефи і намагалася її напоумити. — Не тоді, коли прийшов додому на бровах і тебе до сліз довів? Або, може, коли свекруха виставила тебе за двері, бо ти забула, що вона не їсть солодке, і принесла великий торт?

— Та яка різниця, — пирхнула Стефанія. — Ти заздриш, і це факт. Навіть зараз, замість того щоб порадіти за мене, ти тільки псуєш настрій. До батьків за’їду.

Знала б, що ти так відреагуєш, навіть не розповіла б.

— Ну-ну, — відповіла подруга.

Стефанія весь день була як на голках, так їй не терпілося побачити сюрприз і довгоочікуваний подарунок.

А вона була впевнена, що Ігор приготував саме його. Інакше для чого все це?

— Напевно кульки надує, свічки запалить… — мрійливо думала вона.

Після роботи жінка вирушила до батьків.

Підходячи до будинку, почула крики з відкритого вікна…

Мама з татом знову сварилися.

Причина відома — батько напевно знову програв всі гроші — подумала дівчина і передумала йти до своїх. Псувати настрій не хотілося, точно не сьогодні.

«Посиджу під вікнами, Ігор мене й не помітить», — вирішила вона і пішла додому.

Стефа підійшла до свого під’їзду, присіла на лавочку, з якої чудово проглядалося їхнє вікно, і стала чекати.

Погода була похмурою, стемніло рано.

У вікнах запалилося світло, і жінка з цікавістю втупилася у своє вікно, фантазуючи, що там такого цікавого на неї чекає.

У вікні з’явилася постать, жіноча…

Гарні форми, довге волосся…

Жінка підхопилася.

Вона була готова терпіти все, що завгодно, але тільки не зраду.

Через хвилину жінка вже влетіла в свою квартиру, забігла в кімнату… схопила «наїзницю» за волосся. Пронизливо закричала.

Ще секунда.

Якийсь чоловік схопив Стефанію і спробував відтягнути, але та пручалася і продовжувала кричати.

Скільки часу минуло, поки до Стефи дійшло, що відбувається, вона не знала.

Але за цей час вона встигла викинути туфлі суперниці у вікно, порвати сукню, яка валялася на підлозі, і вдарити незнайомого чоловіка.

До тями жінка прийшла тільки коли побачила обличчя суперниці — це була її свекруха.

— Валерія Вікторівна? — голос звучав тихо, навіть перелякано. — А ви що тут робите?

Незнайомий чоловік вже натягував одяг, швидко переміщаючись у бік виходу.

— Це ти що тут робиш? — закричала свекруха. — Все зіпсувала! Та як ти посміла?!

— Валерія Вікторівна, це наша квартира, що чому тут і що тут…?

— Не зрозуміло чи що? — перебила Стефу та огризнулася свекруха, накидаючи халат і збираючи волосся в пучок.

— Не зрозуміло… Вибачте, що я вас так… — Стефанія винувато простягала пасмо волосся свекрусі.

— Не вибачаю! — крикнула та, зачиняючись у ванній.

Стефа сіла на стілець у кухні. У голові думки плуталися.

Ігор, виходить, не готував їй сюрприз, квартира була потрібна його мамі.

Але чому він їй нічого не сказав? І де він сам?

Жінка дістала телефон і почала набирати номер чоловіка — у відповідь тільки довгі гудки.

Свекруха вискочила з ванної.

— Сама все прибереш, — заявила вона, — І халатик наступного разу випери, неприємно одягати брудний. А сукню собі залиш, зашиєш, знадобиться, коли Ігор вижене.

Стефанія навіть не відповіла, настільки їй стало прикро.

Чоловік забув про річницю, а це єдине питання, яке її хвилювало.

Вона зателефонувала подрузі, тій самій, з якою вдень посварилася.

— Олю, привіт. Вибач, що я сьогодні тебе так…

— Не привітав все-таки? — зітхнула вона. — Не здивована. Приїжджай, розповіси.

Через годину Стефа сиділа на кухні подруги і плакала, розповідаючи свої пригоди.

Оля каталася від сміху по підлозі.

— А що свекруха не могла до себе привести цього мачо?

— У неї вдома чоловік, як вона приведе, — тільки зараз дійшло до Стефанії.

— Слухай, це ж вихід з твоєї ситуації. Ти кажеш, що Ігор слухає тільки маму, так?

— Ну.

— Ось через маму і отримай його люблячого і слухняного. Заодно і вона нехай понервує. Хоча чесно, краще йди від нього.

— Як йти? Ми три роки з ним.

— Ну тоді поговори зі свекрухою, припугни її, що все розповіси чоловікові. Діставай телефон, зараз все владнаємо.

Стефаніч дістала телефон, а Оля швидко написала повідомлення свекрусі. Та вже через хвилину зателефонувала.

— Не думала я, що ти така… — бурчала вона. — Що хочеш, кажи, не тягни, а то скоро прийде Генка з роботи.

Стефа швидко сказала, що хоче подарунок на річницю.

Свекруха довго бурмотіла, але все ж погодилася.

Нікуди їй було діватися, чоловік повністю забезпечував Валерію і часто допомагав Ігорю.

І, якби дізнався правду, то фінансування припинив, як мінімум.

Як максимум, забрав би квартиру в Ігоря, а Валерію вигнав.

— Швидко за подарунком і додому! — кричала мама на Ігоря.

— Ще чого, за яким подарунком, мамо? Мені буває дивитися на неї не хочеться!

— Зате твоєму батькові хочеться онуків, так що постарайся зробити все, щоб твоя жіночка мовчала. Посміхайся їй побільше.

— Мамо, я збирався подавати на розлучення, ми з Лізою…

— Забудь про Лізу! Твоя Стефа все про мене знає і якщо розповість батькові, у нас з тобою нічого не буде! Просила ж, зробити так, щоб вона до десятої не з’являлася вдома, але ти не зміг її позбутися, тому тобі вирішувати проблему, що виникла!

— Ще треба довести, що вона це не вигадала.

— Вона ж моє плаття як доказ надасть. А якщо Генка засумнівається, то обов’язково знайде докази.

— Мамо, ти ж сама казала, що вона не з нашого кола…

— Я тобі все сказала!

Стефанія повернулася додому, а там Ігор з квітами і подарунком.

Жінці, звичайно, було приємно, але все одно всередині залишилося якесь гірке відчуття.

Наступного дня на роботі Стефа ділилася враженнями.

— Так, квіти і подарунок були, але виходить, я його змусила, розумієш?

— Розумію, але змусила не ти, а свекруха.

— Він вчора компліменти говорив, посміхався, але мені так огидно було.

— Ну подруго, тобі не догодиш. То хочу подарунок і сюрприз, то не хочу. Поки є можливість, користуйся на повну.

Стефанія прислухалася до поради подруги.

Тепер Ігор забирав її з роботи, їздив з нею по магазинах, носив важкі пакети з продуктами.

Іноді навіть готував сам.

Чоловіка немов підмінили. Навіть спочатку після весілля він не був таким ласкавим і послужливим.

Зі свекрухою Стефанія більше не перетиналася, та уникала будь-якого спілкування.

Хоча Стефа все ж помічала, що мама чоловіка буває в її відсутність у них вдома — халат молодої господині іноді недбало валяється на ліжку…

«Ось тобі і плата! Ніби свого одягу немає. Могла б принести свої речі, чого вже тепер соромитися…» — похмуро думала про себе Стефа і йшла спати у вітальню.

Перебувати в їхній з чоловіком квартирі не хотілося, а зустрічатися зі свекрами тим більше.

Вона зважилася поговорити з Ігорем.

— Скажи мамі припинити це. Мені неприємно!

— Сама скажи, — байдуже сказав чоловік. — Мені мати дає гроші, щоб я не втручався в її життя. Ну не по готелях же їй тягатися.

— Поговори з батьком, тобі його ні краплі не шкода?

— Якщо батько дізнається правду, ми вилетимо з квартири, мій магазин відразу закриється. Батько не пошкодує ні мене, ні матір. А тобі що, місця шкода?! Мати завжди попереджає, коли прийде, ти в цей час на роботі.

— Мені шкода себе, що я повинна все це терпіти, шкода твого батька, що він нічого не знає. Завтра йти на його ювілей, як я в очі буду дивитися?

— У тебе є все, що хочеш. Мало тобі? Або думаєш, мені приносить радість стільки грошей на тебе витрачати?

Хочеш отримувати подарунки, мовчи.

Стефанія прикусила язика, але не відмовилася від ідеї розповісти все свекру.

Він повинен знати.

— Розкажеш, — подруга, як завжди, радила, — втратиш житло, чоловіка і подарунки. Повернешся до своїх. Забула, як тобі з батьками жилося. Тобі це потрібно?​

​— Я більше так не можу. Сьогодні ще й до нього підемо на свято.​

​ — Ну тоді попроси у свекрухи грошей побільше, а потім розповідай. Тільки врахуй, свекор може і не повірити. Підготуй спочатку докази.

Стефа запам’ятала пораду і почала її реалізовувати.

Взяла відпустку і щодня сиділа навпроти будинку, спостерігаючи, о котрій і в які дні приходить свекруха. ​

​Грошей невістка попросила, як і порадила подруга.

Але оскільки сума була чимала, свекруха попросила почекати кілька днів.​

​Стосунки з Ігорем все більше псувалися. Він хоч і намагався бути ввічливим, але жінка відчувала холод між ними.

І тільки зараз зрозуміла, що у них немає спільного майбутнього.​

Стефа отримала переказ від свекрухи і посміхнулася.

У неї будуть гроші на покупку нехай і невеликої, але своєї квартири.

Згодом Геннадій Петрович, батько Ігоря і чоловік Валерії, отримав повідомлення від невістки і зібрався.

— Геннадію Петровичу, а як же нарада?

— Перенеси на завтра, невістка кличе, мабуть, щось важливе. Просто так мене не кличуть в гості, — чоловік мріяв про онуків і сподівався, що йому саме це і повідомлять.

По дорозі заїхав у квітковий магазин, купив букет для Стефанії.

Під’їхав до будинку, зайшов у квартиру. Стефа приготувалася.

До приїзду свекра тихенько відкрила вхідні двері, залишила їх прочиненими і пішла.

Невістка сиділа на своїй улюбленій лавці і спостерігала…

Через десять хвилин після того, як свекор увійшов у під’їзд, він уже вилетів з нього як пробка з пляшки.

Стрибнув в авто і натиснув на газ.

Стефанія поспішила до квартиру.

— Це ти! — накинулася на неї свекруха з порога. — Поверни гроші! Ти мені все життя зламала!

— Вважайте, ви мені заплатили за те приниження, яке мені довелося терпіти всі ці роки, що жила з вашим сином.

А зараз, вибачте, мені потрібно збирати речі. Мій халатик можете собі залишити, думаю, тепер він вам знадобиться!

Стефанія вийшла вже із зібраною валізою.

Вона заздалегідь зняла квартиру і вже подала документи на розлучення.

Ігор з мамою втратили все.

Від чоловіка пішла та сама Ліза, коли дізналася, що його магазин збанкрутував.

А Геннадій продав свою справу і поїхав подалі, щоб не бачити зрадників.

Валерія нічого не отримала, оскільки бізнес чоловіка був оформлений на рідного брата — єдину людину, якій він міг довіряти.