– Вона – не свекруха, насамперед, Анна – мама твого чоловіка, і хто як не ви їй допоможете? – повчає мене моя мама по телефону.

Таких святих людей, як моя мама, я більше не зустрічала. Їй стало шкода сваху, і мама дала добро, щоб свекруха переїжджала до нас.

Жити із свекрухою, та ще й в своєму домі, у мене немає ніякого бажання, але зараз обставини так склалися, що я і відмовити не можу, у мене просто немає вибору.

Моя мама – заробітчанка, і вже багато років вона на заробітках у Франції. За зароблені нею гроші ми збудували будинок, в якому і живемо.

Коли я виходила заміж, то питання навіть не стояло, де нам жити, бо у мого чоловіка свого житла не було, і йти до його мами в однокімнатну квартиру – таке теж не розглядалося. Тому ми і оселилися в нашому великому і просторому домі. Одна незручність – до міста трохи далеко, але у нас є машина, то ж і це питання ми швидко вирішили.

Рік ми з чоловіком прожили чудово, а потім до нас стала приїжджати свекруха. Мамі чоловіка дуже у нас подобалося, вона могла гостювати і по кілька днів у нас, особливо тоді, коли моя мама приїжджала у відпустку.

З мамою вони дуже швидко порозумілися і навіть подружилися. Свекруха їздила на тиждень до мами в Париж, це була її мрія, і моя мама мала можливість допомогти.

Взагалі, моя мама – дуже добра, співчутлива і не жадібна людина. Все, що вона робить для нас з чоловіком, чи навіть для свекрухи, вона це робить безкоштовно, бо вважає, що ми одна родина, і родичі мають допомагати одне одному.

Свекруха настільки втерлася в довіру моїй мамі, що коли у неї у житті почалися проблеми, і вона попросилася переїхати до нас на певний час, мама їй дозволила.

Проблема, власне, полягає ось у чому. Свекруха має двоє дітей, сина і дочку. Обоє одружилися і з’їхали від неї, і таким чином вона сама залишилася в своїй однокімнатній квартирі.

Якщо мамі мого чоловіка вибір сина подобався, то вибір дочки вона категорично не сприймала. Зять їй наскільки не подобався, що вона навіть відмовляла доньку від цього шлюбу.

Але Юля, зовиця моя, виявилася впертою, всупереч волі мами вона таки вийшла заміж, але її сімейне життя затріщало по швах, щойно вона народила дитину. Так що нещодавно зовиця з малюком переїхали до мами в її однушку.

Свекруху виперли на маленький диванчик на кухні, де їй дуже незручно спати. До того ж, зять став до них приходити, просив пробачення, і вони з Юлею начебто помирилися.

– Свахо, може б я у вас трохи пожила, зять обіцяє, що за три-чотири місяці купить окреме житло і вони з’їдуть від мене, і тоді я додому повернуся, – стала благати свекруха мою маму. І мама погодилася, не бачить нічого поганого в тому, що ми родичці допоможемо.

Я не розумію, чому я, невістка, маю жити з свекрухою, в той час як її донька живе сама? Так, місця у нас значно більше, але це не звільняє мене від усіх тих незручностей, які створює свекруха.

Тихо вона сиділа лише перші кілька днів, а потім почала газдувати так, наче це вона тут господиня, а не я. І скартину свою поставила, бо моя їй не подобається, і меблі по всьому будинку тягає, переставляє все на свій смак.

Тепер вона бачить що я готую, скільки сплю і чим займаюся весь день, і їй багато чого не подобається, тому мені частенько доводиться вислуховувати її нотації.

А щоб я не пожалілася мамі, вона мене опереджає, телефонує і розповідає версію, яка вигідна їй. І що найцікавіше, моя мама ведеться на ці розповіді, а мені каже, щоб я потерпіла, бо ця свята, на її думку, жінка, просто не здатна на щось погане.

От що мені тепер робити? Я боюся, що цей процес може затягнутися, бо бачу, що зять не сильно розігнався в напрямку покупки власного житла, та й такий стан речей усіх влаштовує, окрім мене. Але як попросити свекруху з’їхати з мого дому?