Вранці в п’ятницю зателефонувала дівчина, з якою ми разом в академії навчалися. Не скажу, щоб ми сильно підтримували зв’язок або були друзями. Це і здивувало найбільше. Коли ми вчилися в академії, вона жила в гуртожитку, а після повернулася до себе додому.
А у 2016-му вона повернулася до столиці і їй тимчасово потрібно було житло. Відмовляти я не став, тому що все одно більшу частину часу пропадав на роботі. Додому повертався тільки поспати. Все моє життя – це робота в лікарні. Та і якщо вихідні випадали на вихідні (дивно звучить, правда?), То я їх проводив або в ліжку, або у рідних. Дівчини або дружини у мене не було, тому було без різниці … буде у мене якийсь час жити дівчина у квартирі чи не буде. Аби відсипатися після чергувань не заважала і волосся після себе в ванній прибирала.
Я озвучив умови проживання, знайома погодилася. І перші два тижні так і було – я навіть не помічав, що зі мною живе дівчина. Та й ці тижні дуже вже складними були на роботі.
А, між іншим … На дворі вже 2021 й, а вона так зі мною і живе. У вбиральні її речей більше, ніж моїх, в шафці у ванній кімнаті більше її шампунів, ніж моїх речей …
Мабуть, потрібно офіційно оформити відносини … а то хіба мало … надумає виселити …
