– Все! Відпустку мені схвалили! Так що можемо купувати квитки! – задоволено сказала за вечерею Ганна своєму чоловікові.
– Ого! Чудово! Я думав, що буде, як зазвичай у тебе там відбувається: будуть тягнути до останнього, а потім відмовлять в останній момент! – зрадів Денис.
– Теж так думала, але вже все підписано! Так що можемо їхати відпочивати! Залишилося, виходить, тільки купити квитки, потім зібратися, купити дещо і їхати! Летіти, точніше! – задоволено відповіла чоловікові вона.
– Ти мені, до речі, список склади, що тобі треба з собою докупити! І мамі моїй треба буде ще подзвонити, щоб за тваринками нашими доглядала, поки нас не буде!
– Гаразд! Сьогодні-завтра відправлю тобі на телефон! – кивнув Денис. – А, так, до речі. Про маму…
– Що таке? – запитально подивилася Ганна на чоловіка.
– Ти моїй мамі гроші віддала вже?
– Стій! Які гроші? – не зрозуміла Ганна. – Я у твоєї мами нічого не брала, щоб віддавати!
– Ну пам’ятаєш, ви з нею їздили в якесь село по ягоди, і вона заправляла машину твою двічі! Ось про ці гроші вона мені вже майже два місяці торочить, а я все забував тобі нагадати! А ти зараз про свою маму сказала, і я згадав!
– Зачекай, Денисе! З чого б я їй щось віддавала за ті два баки бензину? – посміхнулася Ганна. – Це вона мене попросила її звозити туди! Ягоди потрібні були їй, а не мені! І я весь свій вихідний провела за кермом, возячи її по різних селах до її знайомих, щоб вона, як вона говорила в машині тоді, зібрала урожай! Так що, нехай не нахабніє!
– Що ти маєш на увазі, Ганно? Вона нам тоді компоти варила з тих ягід! Ти чого? – обурено запитав чоловік Ганну. – Так не робиться! Віддай їй гроші просто і все!
– Вона тобі тоді віддала три літрові баночки з якимись рідинами, які навіть на компот не були схожі, а в тій поїздці вона весь багажник і все заднє сидіння заставила коробками, відерцями і різними баночками! Що вона з усім цим зробила, я поняття не маю, але платити їй я не збираюся! Вона хотіла покататися – я її покатала! Це все!
– Та що з тобою не так, Ганно? Тобі мамі моїй шкода грошей віддати, які вона на твою ж машину витратила?
– Слухай, а в автобусі вона потім теж просить назад гроші за квиток? Або в таксі? Що вона, дзвонить і вимагає з компаній гроші? Я так не думаю! Ось і тут вона заплатила за свій проїзд! І я навіть їй не пред’являла нічого, що її ягодами був забруднений салон в моїй машині! Сама все відчистила!
– Але гроші тобі все одно доведеться їй повернути! Хочеш – не хочеш, а так треба і так буде правильно! – заявив Денис дружині.
А після цього відразу встав з-за столу, нічого за собою не прибрав навіть просто в раковину і вийшов з кухні. Хоча зазвичай у родині Ганни та Дениса кожен за собою мив посуд вдома. Це тільки за гостями вони мили, але один за одним, таке бувало рідко і то, коли хтось із подружжя хворів.
А тут Денис, мабуть, вирішив висловити дружині так своє невдоволення тим, що вона відмовляється віддавати гроші за бензин його матері.
Але Ганна вирішила все одно наполягти на своєму. Вона не кинулася слідом за чоловіком, не влаштувала скандал вдома. Вона спокійно повечеряла в гордій самоті, прибрала все за собою, а посуд, з якого вечеряв чоловік, навіть не чіпала. Подумала, що нехай він хоч цвіллю покриється прямо тут на столі, але вона нічого за Денисом прибирати не буде, раз він так стоїть горою за свою матусю. Але вголос цього все одно не стала озвучувати.
До того ж вона щойно приїхала з роботи, хотіла відпочити, розслабитися, зайнятися своїми справами, а в ці плани ніяк не входив скандал з чоловіком.
Та й чого він намагався домогтися такими жестами, вона теж не розуміла. Адже дорослий чоловік, а поводиться як маленька дитина, яка на зло батькам не виконує своїх обов’язків по дому.
За весь цей вечір Денис навіть не заговорив більше з дружиною, мабуть, і так теж намагався показати їй свій протест, проти того, що вона не хоче віддавати гроші за бензин його матері.
Але він, мабуть, забув зовсім, що якщо судити по боргах, то це його мати набагато більше, ніж ці гроші за два повних бака, винна Ганні. Тому що його мати зараз жила приспівуючи в дошлюбній квартирі своєї невістки, тому що їй нікуди було йти, коли її рідний молодший брат вигнав її з їхнього спільного будинку, який їм залишили батьки, тому що він одружився вдруге і його нова дружина терпіти не могла матір Дениса.
Сам же Денис після весілля не хотів жити в дошлюбній квартирі Ганни, тому що він ніколи там себе не відчував, як вдома. Тому вони з дружиною після весілля взяли іпотеку і переїхали в нову квартиру, все облаштували так, як подобається їм обом.
Спочатку Ганна здавала свою ту квартиру, але, коли свекрусі знадобився дах над головою і вона почала напрошуватися жити з сином, Ганна дозволила їй тимчасово в’їхати в її квартиру, як раз в той момент її тимчасово ніхто не знімав. Тільки це “тимчасово” вже тривало майже три роки, а платити за квартиру мати Дениса не могла, тому що майже всі свої гроші вона відправляла молодшій сестрі Дениса за кордон.
Так що і за квартиру платити доводилося в основному Ганні, хоча і її чоловік іноді сам платив, але це було дуже рідко, приблизно три рази з десяти.
Ганні було не складно платити за свою квартиру, вона добре заробляла, грошей вистачало і на ту квартиру, і на цю. Ще й за іпотеку з двома кредитами вистачало платити, а також вдома було все, що треба завжди.
Але все, що стосувалося цієї квартири, яка була куплена подружжям разом, вони і платили за все разом, а та квартира так і висіла на ній.
І Ганна жодного разу не дорікнула своїй свекрусі або чоловікові, щоб вони віддавали їй гроші за проживання Валентини Аркадіївни, в її квартирі, розуміла, що ситуації бувають різні в житті.
Але зараз, коли Денис сказав дружині, щоб вона віддала борг його матері за ту поїздку, яка Ганні і даром не була потрібна, в ній ніби сколихнулося все те, що вона зробила для свекрухи безоплатно за ці три роки. За що жодного разу не попросила грошей, бо їй було не шкода.
Та вона б і ці гроші теж віддала Валентині Аркадіївні, не збідніла б, але просто, це було вже нахабство якесь! Скільки можна вже користуватися її добротою і безкорисливістю? Та ще й так нахабно!
Весь наступний день Денис не розмовляв з дружиною. Він і спати ліг в іншій кімнаті вночі, щоб ніяк з нею не перетинатися. Швидше за все, хотів, щоб Ганна перша підійшла до нього, вибачилася, визнала свою неправоту і все ж віддала гроші свекрусі.
Але тільки Ганна і не збиралася цього робити. Ні миритися з чоловіком, ні щось комусь віддавати. Вона навіть вже почала подумувати, що і у відпустку вони нікуди не поїдуть, бо не помиряться до цього часу…
Тільки через три дні після тієї розмови за вечерею Денис звернувся до дружини. Але звернувся не просто з якимось пересічним питанням, а з претензією:
– І як довго ти будеш мене ігнорувати? Стояти на своєму? – незадоволено запитав він під час їхнього спільного вихідного.
– Я нікого не ігнорую, це ти ходиш надутий і зі мною не розмовляєш, наче води в рот набрав! Так що це питання можеш задати тільки собі самому! – відповіла вона, відриваючи очі від книги.
– Ось, значить, як? Тобто це я тепер у всьому винен, що ти така вперта? – посміхнувся він невесело.
– Я впертою була завжди, Денисе! І ти це прекрасно знаєш! Якщо я впевнена на всі сто відсотків у своїй правоті, то ти хоч що зі мною роби, хоч що говори, а мене не переконаєш! І не треба зараз з себе жертву, будь ласка, робити! Ясно?
– Яку ще жертву? Це ти з себе її робишь? Тобі просто треба повернути гроші мамі і більше нічого! Тим більше, що ти їй сама ж і винна! Але ж ні! Ти вирішила, що права тільки ти одна і нікому нічого не винна!
– Тому що так і є! – відповіла Ганно практично байдуже і знову втупилася в книгу.
– Та кинь ти ці дурниці і поговори зі мною!!! – підвищив голос чоловік на Ганну, вириваючи з рук книгу.
– Поверни її мені! – різко і трохи злісно сказала Ганна, дивлячись прямо в очі Денису.
– Як тільки ти зі мною поговориш! Не раніше!
– Гаразд! Добре! Я з тобою говорю! Що ще ти хотів? – незадоволено і навіть з домішкою принциповості запитала вона чоловіка, встаючи з ліжка.
– Поверни мамі гроші! – відокремлюючи паузою кожне слово, повторив Денис.
– Ні, – коротко і ясно відповіла Ганна.
– Але, Ганно…
– Слухай, якщо для тебе це так важливо, поверни їй їх сам! Що ти до мене докопався, га? Та там і гроші-то не такі вже й великі! Поверни їх їй сам і дай мені спокій!
– З якого б це дива я став віддавати твої борги? Ти нічого не переплутала, люба?! – обурився він. – А потім почнеться, що я повинен за тебе і кредити з іпотекою платити! Так?
– Ти звідки цього марення набрався? – засумнівалася в психологічному здоров’ї чоловіка Ганна.
– Та нізвідки! Просто ви всі, баби, так себе поводите, починаючи з малого, а потім все взагалі перекладаєте на нас!
– Навіть так? – усміхнулася вона знову. – Якщо ти не помітив, то картина в світі давно змінилася, це чоловіки в основному зараз сідають на шиї до своїх жінок, а ті, як слухняні конячки, тягнуть їх на собі! Але у нас же все було нормально до тих пір …
– Так, до тих пір, поки ти не вирішила привласнити собі гроші моєї мами! Покаталася така за її рахунок і молодець! Але ні, Ганно, не вийде тобі так наживатися на мені і на ній!
– Стривай! Хто на кому наживається?! – обурилася Ганна.
– Хто, хто? Та ти! Ти наживаєшся так постійно! Та ти завдячуєш усім моїй матері! Вона стільки всього для тебе зробила! А ти…
– Це я всім зобов’язана твоїй матері?! Та це вона вже три роки живе безкоштовно в моїй квартирі! Це вона мені всім зобов’язана!
– Тобто безкоштовно? Я їй даю гроші, щоб вона за все платила постійно! Щомісяця! Кілька разів давав тобі, але вона мені сказала, щоб їй давав, і я даю!
– Серйозно? А мені ти чому цього раніше не казав?
– А навіщо? Якщо вона сама за все платить? – не розуміючи нічого, запитав Денис.
– Так в тому-то й справа, що вона ні за що не платить! Ні за що! За все плачу я сама! За квартиру, за комуналку, за все! І тут ти з мене ще вимагаєш, щоб я повернула їй гроші за те, що я ж на своїй машині по всіх цих сільських дорогах її возила за ягодами! Це не занадто жирно буде для твоєї матусі, ні?!
– Вона не може так робити, Ганно! Вона ж…
– Що “вона ж…”? Чесна? Вона ж твоя мама? Чи що? Куди вона діває всі гроші, сестричці твоїй відправляє, яка по клубах вештається десь за бугром? Ось куди?
– Ні… Вона…
– Слухай, якщо вже на те пішло, нехай твоя матуся тоді провалює з моєї квартири, і я далі її здаватиму! Мені більше такі сцени не потрібні! І більше вона від мене ніякої допомоги не дочекається! А якщо ти за неї так переживаєш, то зніми їй якусь гостинку на околиці міста, і нехай вона там живе, влаштується на роботу, тому що вік їй ще дозволяє, як і фізичний стан, і нехай живе сама! Не зазіхаючи більше на мою власність!
– Але, Ганно… – щось ще невпевнено хотів сказати Денис на підтримку своєї матері
– Все! Не смій більше з мене чогось вимагати,любий мій! Тому що якщо ця тема зараз продовжиться, то і нашому з тобою спільному життю прийде кінець! – Не дала Ганна більше йому і рота відкрити.
– І щоб до кінця цього місяця і духу твоєї матері не було в моїй квартирі, інакше я прийду туди з нарядом поліції, і її так чи інакше там не буде! Зрозумів?
Сказати на це Денису було нічого. Залишалося тільки підкоритися дружині.
Хоча всього цього можна було уникнути, варто було лише йому знати, куди йдуть ті гроші, які він давав матері. Але він цього не робив, і дружина йому нічого не говорила, прихистивши свекруху по доброті душевній. Але будь-яка доброта колись закінчується, і для цього може вистачити навіть чогось дрібного. Наприклад, вигаданого боргу.
До кінця місяця Валентина Аркадіївна більше не жила в квартирі Ганни. Вона тепер жила в маленькій квартирці, яку їй зняв син. Але працювати вона нікуди і не збиралася йти, вона вмовила сина, щоб той і далі продовжував її утримувати. Для цього лише варто було пустити пару сльозинок.
Ганна знала про це. Але вона одразу ж сказала Денису, що якщо він і надалі спонсоруватиме свою матір, вона так само відкладатиме зі своєї зарплати гроші, які більше не вважатимуться сімейними, і це будуть її особисті гроші, на що Денис неохоче, звісно, але погодився.
Ну а що йому ще було робити? Матусю ж треба утримувати, а хто, якщо не він, всім цим буде займатися? Адже його молодшій сестрі мати була не потрібна зовсім, а він не міг просто так її кинути, це ж мама.
Зате Ганна потім у відпустку поїхала одна, без чоловіка, грошей йому все одно не вистачало тепер на все. Тільки на утримання матері і на сімейні потреби. А ось у його дружини було в цьому плані все просто чудово. У неї вистачало грошей на все і навіть залишалося чимало. А всього-то й треба було позбутися баласту у вигляді свекрухи. Ну, а чоловік нехай мучиться, якщо не вміє розставляти пріоритети, це його особистий вибір…
