– Все вирішено, на Великдень ми їдемо в село до Валерія, його батько нас чекає, – каже мені моя дочка.

– В гості – це добре, але я не можу залишити на свята дім, а якщо до нас хтось прийти захоче, свято ж, – розгублено кажу.

– Хто? Сестра твоя, тітка Галина, яка приведе з собою всіх дітей і всіх онуків, щоб вдома на застілля не витрачатися! Не сміши, мамо, заради твоїх родичів точно залишатися не варто. А якщо ми в гості поїдемо, то ти неабияк зекономиш, ти ж знаєш, скільки зараз треба грошей, щоб стіл накрити, – стала повчати мене Юля.

– Не знаю, доню, якось мені це незвично. За свої 56 років я ще жодного разу на свята не їхала з дому нікуди, ти ж знаєш, що це вже традиція, щоб тітка Галина до нас прийшла, ми завжди чекаємо на свята, щоб всі разом зібратися, – пояснюю.

– От і прийшла пора поміняти традиції, – наполягає на своєму донька. – Ти маєш ще час, щоб повідомити тітці, що цього разу тебе вдома не буде, і щоб вона встигла сама приготуватися до прийому гостей, а то ж родина у неї велика, – з сарказмом додала Юля.

– Та й хіба це правильно? Сват – самотній чоловік, як він усе сам приготує на на усіх? Це ж не чоловіча справа – столи на свята накривати, – кажу.

– Якщо запросив, то значить впевнений, що впорається, ти за нього не хвилюйся. Та й ми не з пустими руками приїдемо, щось з собою привеземо, – поспішила заспокоїти мене Юля.

Дочка пішла, а в мене після розмови з нею залишився неприємний осад. Не в гості вона мене кличе, а сватання придумала разом з зятем.

Вони вирішили, що я маю зійтися з сватом, переїхати до нього жити в його заміський будинок, а їм свою квартиру віддати.

Я проти такого сценарію, але донька не збирається здаватися, ось і придумує різні способи, як нам з її свекром зійтися. Ця історія з святкуванням Великодня – це не просто так, я в цьому впевнена.

Дочка вийшла заміж трохи більше року тому. Я вже, правду сказати, навіть хвилюватися почала, бо Юлі ніхто не підходив, ні з ким вона не зустрічалася, а роки то біжать.

І тут до них на роботу прийшов новий співробітник, Валерій. Він був ровесником моєї доньки, жодного разу ще не був одруженим – теж чекав на особливу і єдину, от вони собі і зійшлися.

Я дуже раділа, адже яка мама не хоче, щоб її дитина стала щасливою. Але виявилося, що наречений моєї доньки не має поки-що свого житла.

Він приїхав з приміського села, вдома у нього залишився лише один батько, мами як я зрозуміла, не стало багато років тому. Сват в селі сам хазяйнує, а Валерій в місті працює, квартиру знімає.

В мене ж є двокімнатна квартира. Після весілля молодята спочатку деякий час жили зі мною, але потім вирішили, що вони хочуть жити окремо і пішли на знімання.

Я не мала нічого проти, хочуть, мають можливість – нехай ідуть, я теж притримуюсь тієї думки, що молоді мають жити окремо.

Але довго самостійними бути вони не змогли, бо оренда витягує значну частину їхньої зарплати, то ж вони вже стали приходити до мене, щоб грошей позичити.

Дочка моя завжди розумною була, вона відразу просікла, що я сподобалася батьку Валерія, і вирішила працювати в цьому напрямку.

З сватом я ознайомилася перед весіллям наших дітей. Він спочатку приїхав в гості до мене, а потім запросив нас до себе в село.

Треба сказати, що сват непогано господарює, і дім у нього гарний, і на подвір’ї все прибрано чистенько, тому я відразу для себе відзначила, що господар він хороший.

Але дивний дуже. Особливо мене здивувала його господарка, в селі люди тримають курей, кроликів, кіз чи корів, а у мого свата із живності – велика папуга, декоративний кролик, черепаха навіть є, і дві породисті собаки. Як на мене, дуже дивний набір для села.

На городі у свата теж нічого немає, він газони декоративною травою засіяв. Але є альтанка, де можна посидіти, шашлик посмажити.

Як людина мені сват подобається, але як чоловік – ні. Зате я знаю, що я йому подобаюся дуже, бо він мені сам про це сказав влітку, коли ми в нього гостювали. Він так зразу і сказав, що не проти, щоб ми зійшлися, і якщо я згідна, то можу хоч вже переїжджати до нього.

Після цього я і уникаю зустрічей з сватом, а дочка навпаки, розуміючи всю ситуацію, хоче нас зблизити. Їй це вигідно. Якщо я вийду заміж за свата, то їм звільниться моя квартира, і таким чином легко вирішиться їхнє житлове питання.

Після того, як дочка мені оголосила про те, що на Великдень ми їдемо до свата, так ще й він сам зателефонував, запросив особисто.

От що мені робити? Їхати чи не їхати? Просто я не хочу давати свату марні надії. Як тут мудро вчинити?