Наскільки перебільшені наші переживання? Чи бувають такі моменти, коли ми не думаємо про те, чи впораємося на новій роботі, як наша дитина піде до школи чи як складеться наш шлюб? Як часто ми запізнюємося на заходи, уявляючи собі катастрофічні наслідки, але в результаті виявляємо, що все складається набагато краще, ніж ми думали?
Деколи наші думки забігають далеко вперед. Але що ми дійсно повинні зробити, так це впровадити у свій спосіб мислення ідею розміреного існування, щоб мати можливість бути присутнім у своєму завантаженому та переповненому стресом житті.
Перестаньте стільки думати! Все обов’язково налагодиться та стане на свої місця. Як говориться в одному старому прислів’ї, «все на світі можна виправити, крім смерті».
Тому дозвольте своєму розуму трохи відпочити і не намагайтеся подумки прискорити плин часу замість того, щоб просто дозволити йому виконувати свою роботу. Якщо ми подивимося на свої проблеми під іншим кутом, то безперечно зможемо їх вирішити. Все стане на свої місця, як і будь-який шторм рано чи пізно знову змінюється сонцем.
Життя можна порівняти з річкою. Іноді ми знаходимося біля самого її джерела, що починається високо в горах, де течія найсильніша. У цьому місці ніколи не знаєш, що чекає на тебе попереду. Іноді нам доводиться долати кам’янисті ділянки та інші перешкоди. А часом, залишивши позаду всі труднощі, ми нарешті досягаємо моря, щоб розпочати інший, не менш невизначений шлях.
Ми завжди завантажуємо свій розум нічим не обґрунтованими переживаннями. Ці переживання викликані станами тривожності і стресу і однаково погано позначаються як у тілі, так і у розумі. Давайте не будемо так багато переживати. Річка робить собі шлях поступово, без необхідності постійно про нього думати або займатися його пошуками.
Якось близька мені людина отримала серйозну травму і виявилася майже при смерті. Він був молодим і здоровим, але через непередбачуваність життя за кілька днів його існування перетворилося на справжній жах для нього самого та для його близьких.
І тоді я зрозуміла, що якби ми його втратили, це стало б справжньою трагедією. Це і є моменти, коли ми справді маємо переживати. А решта стане на свої місця, ніби картина пазла, який ми збираємо шматочок за шматочком. Всі ми маємо свої пазли, і їх необхідно збирати спокійно і не поспішаючи.
Нам усім необхідно спокійніше ставитися до свого щоденного життя. Якщо ми не встигли на автобус, просто приїдемо пізніше. Якщо обід не буде готовий до 14:00, то буде подано о 14:30. Якщо банк вже закрито, то можна відвідати його завтра. Якщо ми припустилися помилки на роботі, то виправимо її наступного дня. Якщо ми з кимось посварилися, то завтра, можливо, зможемо знайти інший підхід до вирішення конфлікту чи принаймні поставимося один до одного з повагою.
Все обов’язково налагодиться!
