Останнім часом в моєму житті відбулося стільки подій, і всі негативні, тому я просто не знаю, як мені зараз бути, адже мене зрадили всі мої рідні люди – спочатку чоловік, а потім рідна тітка.
Все почалося минулого року. До цього я вважала, що в мене цілком хороша сім’я, і щирі родичі. Я заміжня вже 6 років, з чоловіком ми живемо окремо. Батьків моїх давно не стало, тому я рано поїхала з рідних країв, а біля моєї бабусі залишилася моя тітка, мамина рідна сестра.
У нас з чоловіком не було дітей, і через це в нашій сім’ї почалися негаразди. А потім я дізналася, що у мого чоловіка є інша жінка і що вони зустрічаються вже кілька місяців. Зраду пробачити завжди дуже важко, тому я запропонувала чоловікові йти до неї, якщо він вважає, що вона чимсь за мене краща.
Він пішов, а тут нова біда. Я знала, що бабуся хворіє, але оскільки я жила далеко, то приїжджати часто не могла, зате я висилала щомісяця тітці гроші, коли три, коли чотири тисячі, бо бабусю свою я дуже любила, адже відколи мами не стало, вона була для мене мамою. Тітка теж наче допомагала, казала, що любить мене і завжди підтримає.
Коли тітка зателефонувала і повідомила сумну новину, що не стало моєї бабусі, я відразу відпросилася з роботи і поїхала на похорон. Запропонувала тітці розділити всі витрати навпіл, і вона погодилася.
Коли я приїхала на 40 днів, тітка підсунула мені якісь папери, і попросила, щоб я їх підписала. Вона хотіла, щоб я відмовилася від спадщини. Бабуся написала заповіт, в якому вказала нас з тіткою обох – її будинок і гроші мали ми поділити порівну між собою. Але моя тітка вирішила, що якщо вона жила з мамою, то будинок має бути її.
Якщо за будинок я не була здивована, то про те, що у бабусі були гроші, я точно не знала. Виявилося, що старенька мала складену доволі велику суму, і тримала гроші в банку. Їх ми теж згідно з заповітом мали розділити навпіл з тіткою. Але з грошима виявилася та сама історія – тітка вирішила, що ці гроші мають належати тільки їй.
Звичайно, що після цього у мене немає ніякого бажання спілкуватися з родичкою, яка практично мене ошукала. Вона ж завжди казала, що любить мене, але своїми вчинками довела протилежне.
Не знаю я, що мені робити зараз – відстоювати своє і судитися з тіткою, чи відмовитися від усього на її користь?
З чоловіком ми помирилися і знову з’їхалися. Може, це моя слабкість, але заради сім’ї дала йому шанс. Не знаю, чи правильно я зробила, але вчинок тітки так мене вибив з колії, що мені була потрібна підтримка.
Та життя у нас не складається, я більше йому не довіряю. І які гарантії, що він більше мені не зраджує? Тому ми поки-що живемо разом, але чи є у нас щасливе майбутнє, я не впевнена.
Я дуже розчарувалася в людях, особливо в близьких. Ні від чоловіка, ні від рідної тітки я такого не чекала. Я навіть не уявляла, що вони здатні на таке.
Всього за рік скільки всього змінилося, що мені навіть в страшному сні і не приснилося б, і я головою розумію, що моєї провини, по суті, немає, але цей осад розчарування, куди ось його тепер подіти?
І як жити далі? Що робити з спадщиною, як себе поводити з тіткою і чоловіком?
