Мені 32 роки, я маю гарну роботу, добре заробляю, ось тільки у власному житті ніяк не складалося. Всі подружки вже хто заміж вийшов, хто планує, а я весь час сама. Були звичайно у мене і зустрічі і знайомства, але не довгі, все я ніяк не можу знайти того самого.
Все сталося зимовим вечором. Я поверталася додому з роботи, на вулиці йшов сніг з дощем і було дуже холодно. Я вирішила викликати таксі. За декілька хвилин під’їхало авто, я сіла на заднє сидіння і ми поїхали. За кермом був молодий хлопець, який весь час поглядав на мене у дзеркало. В сутінках я не дуже могла розгледіти його обличчя, але в його очах було щось, що притягує.
Літаючи в своїх думках, я дісталася до будинку. Ось і мій під’їзд. Розрахувавшись, я вийшла з авто і пішла додому. Вдома, коли хотіла зателефонувати подружці, я зрозуміла, що телефону нема. Настрій було зіпсовано, я думала, що загубила його в таксі, і водій, звичайно, мені його вже не поверне.
Але раптом, вже майже опівночі, задзвонив мій домашній телефон. Незнайомий голос, повідомив, що це водій таксі в якому я загубила свій телефон і завтра він мені його поверне. Я дуже зраділа і навіть почала гордитися тим, що зустрічаються ще порядні люди.
Всю ніч незнайомець не виходив у мене з голови, всю дорогу мовчав, лише дивився, якийсь дивний і досить симпатичний, а особливо його очі. Вночі він мені навіть наснився. У сні його обличчя осявала посмішка і він мені щось розповідав.
Прокинувшись вранці, я довго думала, чому він мені наснився? Я зібралася і пішла на роботу. Вийшовши з під’їзду я зустріла того самого таксиста, він стояв з букетом квітів і з моїм телефоном. Хлопець підійшов і простягнув мені букет і телефон. Я посміхнулася, не розуміючи навіщо квіти, але хлопець пояснив, що вчора він знайшов телефон вже пізно у вечері, коли прибирав в машині і не хотів пізно їхати до мене, тому він почував себе винним. Я була здивована, але прийняла букет. Потім він підвіз мене до роботи.
Через годину мені на телефон прийшло повідомлення: ” Вибачте, що без дозволу взяв Ваш номер телефону, але Ви мені дуже сподобались, і я хотів би запросити Вас на вечерю. З повагою Олег”.
Звичайно, від такої пропозиції відмовитися я не змогла. Адже хлопець дійсно мені дуже сподобався і не виходив з голови. Він зустрів мене після роботи і ми поїхали вечеряти. У кафе ми сіли на саме затишне місце. Весь вечір говорили без угаву. Поруч з ним я відчувала себе спокійно і впевнено. Я була на сьомому небі від щастя. Вечір пролетів непомітно.
Олег провів мене до дому. Постоявши мовчки біля під’їзду, ми попрощалися, але розлучатися зовсім не хотілося, хоча треба було вже йти, так як було дуже пізно. Прийшовши додому, я зрозуміла, що ось воно кохання, кохання з першого погляду. Не знаю, як складуться наші стосунки в подальшому, але я вдячна долі, що звела мене з цим чоловіком.
