Вчора мене запитали: що я сказав би людині, яка переживає душевну порожнечу? Я відповів: продовжувати сповна її проживати.
Поки не відчуєш сили встати і зробити маленький крок. Не змушуй себе бути щасливим, будучи нещасним, не приміряй на себе нескінченні поради на кшталт « Зберися і примусь себе щось зробити», «Поки ти плачеш, щастя йде», «Час не мріяти, а діяти» і так далі.
Ще небезпечніше порівнювати себе з тими, хто нібито міцніший, сильніший, успішніший. У кожного своя швидкість життя. Але навіть на дні пам’ятай, що нагорі світить сонце, і вір, що обов’язково настане ранок, коли прокинешся і зрозумієш: стало легше.
Ельчин Сафарлі
