– Коханий ти не міг би допомогти Оксані відремонтувати ліжко? – Запитала у чоловіка Вікторія.
– Та скільки можна, я ж нещодавно допомагав вішати поличку, – з нервозністю відповів Андрій.
– Зрозумій її, вона самотня і допомогти їй нікому крім нас, – відповіла дружина. Він кивнув, і Вікторія зрозуміла, що вмовила зробити добру справу.
За роки спільного життя Вікторія навчилася підлаштовуватись під Андрія. Наприклад, коли він приходить з роботи в поганому настрої, вона його не турбує. Або, коли він обурюється і йому щось не подобається дружина беззастережно, киває та погоджується. Такі відносини напрацьовуються не одним роком подружнього життя.
У минулі роки вони працювали на одному підприємстві. Вікторія бухгалтером, а Андрій комірником. Познайомившись і почавши зустрічатися, пара не встигла озирнутися, як стояла біля весільного вівтаря. Пішло сімейне життя, в якому в них народилося двоє хлопчиків.
Жили в достатку і нівчому собі не відмовляли. Автомобіль міняли раз на 3 роки, і щоліта їхали в заміський будиночок. Незабаром купили квартиру, тому що молодій сім’ї для затишку не вистачало лише комфортабельного житла. Прямо казкові стосунки, такі ще треба пошукати.
– Мені у вас дуже подобається, – відповідала Оксана щоразу, коли відвідувала Вікторію.
Оксана з Вікою були подругами з дитинства і не втратили дружби навіть через багато років.
Раніше Оксана жила з чоловіком і виховувала сина. Але кілька років тому повідомила Вікторії, що розлучається. Вікторія поспівчувала і сказала, що чим зможе завжди допоможе. Жінка навчилася жити сама, незважаючи на відсутність чоловіка.
Часом Віка за розмовою питала подругу, чи не хоче та повернути чоловіка.
– А навіщо повертатися до цього недотепи, та ніколи. Була б можливість, я б і не виходила за нього зовсім. Вдома нічого не вміє, роботи нормальної знайти не може. Ось твій Андрій не чоловік, а мрія, – відповіла Оксана.
– Та що ти, не такий він ідеальний, як здається, – відповіла Вікторія.
– В сенсі? У вас будинок, машина, всі добре забезпечені, чудове життя. А в мене навіть нікому і по господарству допомогти, – відповіла Оксана.
– До речі може Андрій, допоможе мені з ліжком, а то воно старе і продірявилася трохи? – Запитала Оксана.
– Дорога зрозумій ми завжди раді тобі допомогти, але зараз у чоловіка багато роботи і він сильно втомлюється. Коли з’явиться яка хвилина, ми приїдемо до тебе і допоможемо, – відповіла Вікторія.
Дівчата перевели розмову в інше русло і не помітили, як настав вечір. Оксана викликала таксі та поїхала додому.
Тим часом Вікторія чекала на чоловіка з роботи. На столі було перше та друге з компотом, а в будинку була ідеальна чистота.
Але така ідилія тривала недовго.
Одним весняним днем, коли хочеться насолодитися побільше теплом, Вікторія сиділа в парку і пила каву. Вона подумала запросити подругу в кафе і посидіти попліткувати.
– Привіт Оксано, що робиш, може поп’ємо увечері каву, поспілкуємось? – Запитала Вікторія.
– Вибач не зможу, я погано почуваюся, давай іншим разом, – відповіла Оксана.
– Будь вдома, я приїду і привезу тобі – все що потрібно? – Запитала Вікторія.
– Не треба, мені не настільки погано, – відповіла Оксана.
Але Вікторія не залишила подругу в біді і вирішила придбати свіжих фруктів і вирушила додому до Оксани.
Яке ж було здивування Вікторії, коли двері відчинив Андрій у напівроздягненому вигляді. Вибігла Оксана, замотана в рушник. Дівчина все зрозуміла і шпурнула на ліжко фрукти. Пояснення і дуже знайома фраза «Це не те, що ти подумала» ще більше образили дівчину. І вона, зачинивши двері, поїхала геть.
Того ж дня вона зібрала всі речі чоловіка та переслала їх на адресу подруги. Щоб він не зміг увійти до будинку, змінила замки. Оскільки діти були дорослими, вона їм усе пояснила, і вони зрозуміли.
Незабаром Вікторія подала на розлучення. Як і її подруга свого часу вона почала жити сама. Та спочатку було нелегко, але дівчина впоралася. Почала працювати на новій роботі та потихеньку жити з дітьми.
Але те, що сталося через рік, Вікторія навіть не могла собі уявити.
Одного дня в квартирі пролунав дзвінок, і на порозі стояла Оксана. Вікторія подивилася на подругу і побачила разючі зміни не на краще. Вона схудла і була виснажена.
– Можна увійти? – Запитала Оксана.
– Якщо в тебе щось термінове можеш пройти, а ні вимітайся звідси, – сухо відповіла Вікторія подрузі.
Жінка зайшла на кухню, а потім впала на коліна і гірко заплакала.
– Ти можеш ненавидіти мене і не спілкуватися, тільки забери назад свого чоловіка, – схлипуючи голосила Оксана.
– Я не можу зрозуміти, як ти жила з ним. Я все робила, щоб бути доброю дружиною. Але йому все не так, то шкарпетки лежать неправильно, то я готую погано, – розповідала про своє нелегке життя Оксана.
Дівчина розповіла, що відколи Андрій живе з нею, вона не може нормально виспатися і можливо надовго її здоров’я не вистачить. Всяко благала подругу, хочь і колишню, забрати назад свого чоловіка.
– Повір, ви знову будете щасливі, як раніше. Він завжди порівнює яка ти у всьому ідеальна та хороша, – говорила Оксана.
Але пробачити подругу, незважаючи на її жалюгідний стан, Вікторія все ж таки не могла.
– Пам’ятаєш, я казала, що Андрій не ідеальний. А ти не прийняла мої слова всерйоз. Ось тепер пожинаєш плоди своєї дур_сті. Ми з ним прожили майже 11 років і за всі ці роки вивчили досконально один одного. Поступово звикали до звичок та недоліків характеру. А найголовніше ми щиро любили, чого у твоїй ситуації взагалі нема.
Я зрозуміла, як мені легше стало жити самій. Тож подруга, товар обміну та поверненню не підлягає. Хотіла жити моїм життям отримуй і користуйся, – відповіла Вікторія.
Оксана покинула будинок Вікторії та більше там не з’являлася. Як пізніше з’ясувалося, Оксана покинула Андрія та з речами поїхала у невідомому напрямку. Андрій намагався налагодити стосунки, але Вікторія так і не змогла його пробачити.
