Через чотири роки після нашого весілля моя дружина Анна захотіла їхати на заробітки. В Італії працювала моя теща і Анна захотіла їхати до мами, бо була незадоволена тим, як я її забезпечую.
Як на мене, ми жили добре, у нас була двокімнатна квартира, яка дісталася мені від моїх батьків, ми обоє працювали. Але Анна хотіла більшого: мріяла про власний будинок за містом і про автомобіль. Вона говорила, щоб я їхав на заробітки, але я відмовлявся залишати роботу. Тоді вона сказала, що поїде заробляти сама.
Я був проти, але Анна поїхала. В Італії вона була п’ять років. Повернулася з великою сумою грошей, я теж за цей час щось склав, тому через два роки ми уже жили в новому власному будинку. У нас народилася донечка, ми були щасливі, поки я випадково не дізнався, що на заробітках Анна мені зрадила. Ця інформація повністю перевернула моє життя.
Я не зміг пробачити і пережити. У моєму випадку після того, як я дізнався цю правду, мені довелося пережити три дні пекла, а потім настав ранок нового іншого життя. Я прокинувся і зрозумів, що не відчуваю більше взагалі нічого, тиша, пустота і холод. Часом мій новий стан лякав навіть мене.
Ми важко розлучалися. Анна плакала, благала пробачити і дати шанс все виправити і довести свою любов, переконувала мене, що все це несерйозно, на чужині всяке буває. Але я для себе вже все вирішив, я викреслив її і нашу багаторічний шлюб зі свого життя.
Я почав жити по-новому. Але я навряд чи можу назвати це в повній мері життям. У мене є робота, захоплення, хобі, у мене є рідні і близькі люди, друзі, але закохатися я так більше і не зміг, рівно, як і подолати цей стан до кінця.
Я неодноразово пробував поставити для себе крапку в цій історії, багато над цим думав і намагався розібратися чому все так вийшло, але прийшов до двох речей: по-перше, мені вже все одно чомусь, як і навіщо, я вже давно пережив і перегорнув цю сторінку для себе, а по-друге, пояснити все можна лише звичайною людською слабкістю і ницістю.
Навіщо пояснювати зраду, дружина зрадила найсвятіше, переступив через сім’ю. Не потрібно все це пояснювати адже і так все зрозуміло. Друзі мені говорять, що я сам винен, мовляв, не треба було відпускати дружину на заробітки, а їхати самому. Але ж хто знав, що все так вийде?
Будинок, який ми будували разом, ми і досі не можемо поділити. Донечки шкода, я з нею бачуся лише на вихідних. Дружина все ще сподівається, що я її пробачу і ми знову будемо жити разом. Але я так не думаю, майбутнього у нас нема.
Зараз я намагаюся не думати про минуле або про те життя, яка могло б бути. Зрештою, все так, як воно є, і немає сенсу шкодувати про те, чого вже немає або про те міфічне, що, можливо, могло б бути, а може, могло б і не бути. Жити потрібно тут і зараз. Цінувати те, що є, і не витрачати час на погане і на мрії і мрії, яким не судилося здійснитися.
Фото ілюстративне – shutterstock.