– В дачнобу будиночку хтось був! Ольга розгубилася. Невже чоловік її зраджує?..

“– В дачнобу будиночку хтось був! Ольга розгубилася. Невже чоловік її зраджує?..

Борис поїхав у відрядження на два тижні. Хотів спочатку приїхати у вихідні, але щось там пішло не так.

Ольга засмутилася, вихідні на самоті, на дачу треба, ягоди зібрати. Доведеться їхати автобусом, а потім назад.

– Боря, а як же ягоди. Збирати час.

– Нічого з ними за тиждень не буде. Будуть тільки смачніші. Чекай мене, поїдемо разом. Там косити час. Навіщо тягатися автобусами, там у вихідні й без тебе народу напхом.

Ольга вирішила все ж таки з’їздити. Може й не збере ягоди, а перевірити, як там все, треба. У п’ятницю після роботи зайшла у крамницю, купила все потрібне.

А потім вирішила не відкладати до ранку, та й поїхала. Рано-вранці можна вже щось робити там, а не штовхатися в задушливому автобусі.

О восьмій вечора жінка вже була на місці. На дверях не було замку, Ольга не наважувалася відчинити двері та зробити крок усередину. Може грабіжники?

– Олю, – почувся тихий голос сусідки, яка махала їй рукою. – Іди сюди.

– Що трапилося?

– Це я в тебе хотіла спитати. Ви продаєте дачу? Чи продали вже?

– Ні.

– А там нові господарі.

– Не може бути, дачу на мене оформлено, я б знала. Які ще господарі?

– Чоловіка я бачила тільки зі спини, ховається він від мене, а ось жінка молода, цікава. Він і її одразу в будинок затяг, не дав зі мною поговорити.

– Обличчя своє прикривав, не розмовляв. Ти обережніше. Я навіть подумала, що це… – Сусідка не стала домовляти, хоча думала, що в будинку чоловік Ольги.

– Що подумали?

– А де Борис?

– У відрядженні… ви думаєте, що він там?

– Ні, я нічого не казала. Хоча схожий, ростом і по плечах. Підозра є.

Ольга від хвилювання розгубилася, невже чоловік її дурить. Тридцять років разом, діти дорослі, онуки. Вона тихо пішла до хати.

– Олю, тобі не страшно? Може допомога потрібна?

– Ні, сама впораюсь.

Вона вже думала, як виганяє чоловіка, як викидає їх із дому. У п’ятдесят років розлучення та самотність. Ольга штовхнула двері, але вони виявилися зачиненими зсередини.

Стукати у свій будинок вона не стала. Є другий вхід, за будинком з веранди. Там замок урізний. Ольга відчинила, та увійшла. На веранді стояли цебра з ягодами. Смородина, малина.

– Оце так! Ще і ягоди зібрали. А чого траву не покосили?

Ольга пройшла до хати. Було тихо, тільки в їхній із Борисом спальні працював телевізор. Безшумними кроками вона пройшла на кухню.

Стояв стійкий запах тютюну, а Борис не димить. На столі не митий посуд та залишки їжі. Ольга увімкнула скрізь світло. У хаті було брудно.

– Хто тут? – пролунав жіночий голос.

– Таня? Що ти тут робиш? Як ти сюди потрапила?

– О, господиня приїхала, а Пашка сказав, що твій благовірний буде ще тиждень у відрядженні. Вас тут не повинно бути. А ми відпочиваємо. Єгоре, йди сюди. У нас гості, вірніше, тепер ми гості.

Єгор брат Бориса. А Пашка – їхній спільний знайомий і за сумісництвом, колега Бориса.

– Я у Пашки все дізнався. Не повинно вас тут ще тиждень бути. Ми просто відпочиваємо. Ти тільки моїй не кажи, я теж у відрядженні. Ну… нібито у відрядженні.

– А ягоди ти теж із відрядження привезеш?

– Ні, це Тетяна захотіла.

– Таня захотіла, а Валя твоя не хоче? А ключ у вас звідки?

– То я… спиляв я замок. Ми ж збиралися поїхати перед вашим приїздом за тиждень. Нічого б не пропало, та й чому пропадати, це ж дача. Тут цінностей немає.

– Що робитимемо?

– Автобус уже не ходить.

– Ні, так просто ви не поїдете. Завтра все тут приберете, диміти більше не можна. Скосиш усю траву. Щоб усе блищало в будинку та на городі.

– Але ж…

– Інакше про все дізнається твоя дружина. А за ягоди дякую, я якраз збирати їх хотіла.

– А Тані?

– А Тані сам поясниш усе. І ягоди їй можеш купити. А то якось недобре виходить, будинок використовуєш, та ще й мої ягоди коханці віддаси. Це вже перебір!

– Але ж це шантаж!

– Вважай, що так. Тільки я з тебе не прошу грошей. Ще раз це повториться, Валя про все дізнається. Відпочивайте. Стоп! Білизну постільну вранці випрати, і все, чим користувалися, – пралка в лазні.

Зранку Тетяна зникла. Єгор прибирав у хаті, прав білизну, косив траву. Надвечір все блищало.

– Все? Тепер ти нічого не скажеш Валентині.

– Не скажу. Можеш повертатись додому. Порадуй дружину. Хотіла варення їй передати, але ж думаю поки що не варто. Підозріло буде. Як гадаєш? Потім тобі Боря завезе.

Єгор поїхав.

– Оленько, а хто це? Родичі? – Запитала допитлива сусідка.

– Так, рідня чоловіка. Просто Боря мене не попередив.

Борис здивувався, що трава скошена, та ягоди зібрані. А коли Оля все розповіла, то ще більше здивувався. Сім’ю брата він вважав за ідеальну.

Вони вирішили нікому нічого не казати. Розберуться самі. Тільки розумітися було вже не треба. Таня зникла з життя Єгора і навіть поїхала з міста. А Єгор більше не наважувався заводити романи на стороні.

Варення Ольга передала Валентині та Єгору. Вона ж обіцяла. Нехай п’є чай і згадує… Ні! Нехай пам’ятає, та думає!

А ви що скажете, слушно вчинили родичі, не сказавши про зраду? Як би ви вчинили в цій ситуації? Пишіть свої думки в коментарях. Ставте вподобайки.