Народити дитину не в шлюбі я не планувала, але моїй доньці скоро буде рік, а ми досі не розписані. З Сергієм ми живемо вже більше трьох років. У нас справжня сім’я, тільки без штампа в паспорті. У нас все добре, не думаю, що якби в паспорті був штамп, то життя пішло б по-іншому.
Щоправда, після народження дитини я сподівалася, що Сергій таки зробить мені пропозицію, навіть натякала йому на це, потім і прямо говорила, що добре було б, щоб дитина народилася в шлюбі. Але час йде, все як і раніше.
Дочка записана на мене, я отримую допомогу як мати-одиначка. Перестала брати цю суму в банку, перевела на карту. Чому? Знайомі касирки завжди підморгували, як добре я влаштувалася – отримую як мати-одиначка, маючи чоловіка.
Живемо ми в квартирі моїх батьків, а самі батьки живуть окремо, теж в нашому місті, час від часу до нас приходять, але у них свої проблеми, спасибі, що з квартирою допомогли.
Свекруху, маму чоловіка, я бачу не часто, приїжджає вона до нас раз в місяць. Чоловік для годиться їй телефонує приблизно раз в тиждень, спитає як справи, черговими фразами обміняються, і на цьому спілкування закінчується.
Такий стан речей мені навіть подобається: зі свекрухою краще дружити на відстані. Але в минулу суботу вона до нас прийшла і я мимоволі підслухала її розмову з моїм чоловіком. Я випадково почула, як вона говорила своєму синові, що квартирка хороша, жінка підходяща, поживи, озирнися, але в РАЦС не поспішай, встигнеш ще.
Найцікавіше, що Сергій уважно її слухав. Тепер я точно знаю, звідки вітер дме. Думаю, це вона його і налаштовує проти справжньої сім’ї. Намагалася поговорити з чоловіком, він питає, чого мені ще бракує? Сиджу вдома з донькою, він забезпечує, не гуляє, допомагає з дитиною.
Може воно і так, Сергій добрий чоловік і гарний батько, який дбає і про мене, і про нашу дитину. Але, чому тоді він не захотів нам обом дати своє прізвище і визнати мене законною дружиною, а нашу дитину – законною дитиною. Чого він боїться? На що розраховує?
Я втомилася чекати, думаю, що поставлю чоловіка перед вибором – або ми розписуємося, або нехай іде до своєї мами. Чи я не права?
