В неділю до обіду Іван пригнав корів з пасовиська, як побачив великий чорний джип біля подвір’я. Гавкали собаки, кричали кури, а з хати долинала якась не дуже приємна розмова. Іван почув стривожений голос своєї дружини. Він швидко попрямував у сіни.
Сестра Івана, яка вже 8 років не була в селі, вирішила провідати маму. Катерина приїхала не одна, поруч з нею стояв кремезний чоловік. Це був чоловік Катерини, Іван лише його на фото бачив. Йому діти його на телефоні показували.
Катерина ще з порогу дала зрозуміти, що настроєна вона рішуче. Розповіла скупо, що у них зараз проблеми, валиться бізнес, і чоловікові потрібні гроші. Вона казала, що забере маму до себе, а хату вони мають продати, Іван має забрати свою частину, а вона мамину і ту, яка належить їй. Сестра сказала, що вони вже все вирішили.
Іван терпляче вислухав, а потім сказав, що маму він нікому не віддасть, вона нікуди не поїде, а буде доживати віку у своїй власній хаті.
Потім Іван став згрібати ковбасу та цукерки зі столу, які поспішно виклала Катерина. Спакував в пакет і поставив біля порогу.
– Ну що, провідала маму? Тепер можеш йти туди, де була всі ці роки. І запам’ятай, що ні мама, ні я, ні дружина моя, ні діти не винні тобі ні копійки. І тут тобі ніхто не радий. Мама вже давно змирилася, що тобі вона не потрібна, можеш не грати роль люблячої доньки. Де ти була весь цей час, адже добре знаєш, що мамі потрібний догляд? Їдь в свої палаци, до нас не повертайся.
Катерина сердито забрала ковбасу і пішла. А біля воріт сказала, що це все так не залишить, вона ще повернеться, але зі своїм адвокатом.
Та іван добре знав, що в неї нічого не вийде. Сестра нічого не отримає, він не дасть нікого образити: ні маму, ні дружину, ні дітей. Всі сусіди знають, яка недобра людина його рідна сестра.
