Я зі своїм чоловіком живу в шлюбі вже 5 років, це, здавалося б і не так багато для хорошого шлюбу. Вперше він зрадив десь три роки тому. Сталося це на зустрічі випускників. Я знала, що в юності він був закоханий в свою ровесницю, але сприймала це, як просто якусь сторінку з його минулого життя і не більше. Адже всі ми були молодими, в юності мали свої світлі почуття, які минули давно і кожен знайшов свою другу половинку, своє щастя, створив сім’ю.
Я не думала, що ті далекі почуття двох підлітків можуть повернутися з новою силою через стільки років, коли в мого чоловіка вже є своя сім’я.
Але, навіть через роки, зустрівшись з колишньою коханою, чоловік мій все згадав. І та зустріч випускників, на превеликий жаль для мене, закінчилася в номері готелю з його однокласницею.
Наше подружнє життя до цієї події було щасливим та безтурботним, здавалося, що ми міцна та дружня сім’я. Ми довіряли, підтримували і поважали один одного у шлюбі завжди.
Після того, що сталося, чоловік не став приховувати всієї правди від мене. Чесно все розповів і розкаявся в тому, що накоїв. Він клявся мені, що більше нічого не відчуває до неї і бачитися з цією жінкою більше не буде ніколи в житті. Говорив, що це було якесь хвилинне непорозуміння під впливом дуже старих спогадів.
Я тоді щиро повірила своєму коханому чоловікові і щиро намагалася пробачити йому його вчинок, адже вірила в його слова. Ну хто з нас безгрішний в цьому житті? Тим більше, що мій чоловік всіляко намагався загладити свою провину. Дарував мені красиві дорогі квіти, приносив каву в ліжко, завжди намагався повернутися раніше з роботи, щоб допомогти мені з усіма домашніми справами.
Я відчувала, що його таки не покидає совість. Остаточно я розтанула, коли чоловік подарував мені сертифікат на спільну фотосесію для нас двох, адже раніше він просто чути не хотів про об’єктив фотокамери. Я звичайно ж оцінила такий подарунок і повірила в щирість почуттів свого чоловіка.
Згодом все потроху забулося, я стала жити звичним для себе життям, але якось зовсім втратила пильність. Я не звернула уваги на часті затримки на роботі. Не надавала значення частим відрядженням. Чоловік мені постійно пояснював, що шеф довіряє йому найважливіші справи і тільки його відправляє на переговори з партнерами в інші міста. Чесно кажучи, я навіть пишалася таким успіхам в роботі свого чоловіка, ще якусь гордість мала за нього, що він – ось такий незамінний працівник.
Недарма кажуть, що любов сліпа. Я особисто переконалася в правдивості цієї перевіреної роками приказки.
Якось ми святкували день народження чоловіка в кафе, він запросив до нас своїх друзів, однокласників, колег по роботі. Гостей було дуже багато, деяких я бачила вперше, вони були мені зовсім не знайомі, але я спокійна була, адже думала, що це колеги чоловіка.
На красиву та яскраву брюнетку в золотій сукні я звернула увагу відразу, але нічого не запідозрила зовсім недоброго. Свято було в самому розпалі, тому я була стурбована тим, щоб вчасно подали закуски і запалили свічки, щоб усім всього вистачило страв на столі.
Вдома я не стримувала емоцій і виклала всі свої підозри прямим текстом. На мій превеликий подив, чоловік не виправдовувався і не вибачався зовсім переді мною. У відповідь на мене посипалися якісь незрозумілі звинувачення.
Виявляється, я не цікава співрозмовниця, одягаюся я, як сільська жінка, не слідкую за собою і взагалі йому соромно зі мною на люди показатися, і що саме цікаве, що він сказав мені, що був такої думки про мене завжди.
Від таких слів мені стало прикро, адже я весь вільний час і всі сили присвятила коханому. Щодня готую все корисне свіженьке, гладжу його сорочки, стежу, щоб удома був ідеальний порядок.
Не знаю, як довго у мого чоловіка відносини з тією жінкою. Невже бажання новизни виявилося таким сильним? Він не розповідав про це, а я й не питала, дуже сумно мені чути про подробиці його зрад. Невже я дійсно настільки погана дружина і сама винна в тому, що сталося в моїй сім’ї? Невже я не гідна сімейного щастя і вірності від другої половинки? Як далі бути, щоб зберегти сім’ю, я не знаю.
