В неділю мій Юра знов приїхав з села від батьків з торбою продуктів, які я, ні на запах, ні на вигляд, ні тим більше на смак – терпіти не можу. Я розумію, свекри хочуть як краще, але мені цього не потрібно. Зазвичай ми з чоловіком харчуємось в ресторанах. І в хаті чистота і шлунок ситий. Моя мама живе в Італії і нам допомагає, чоловік бізнесмен, я також не ледащо. Невже хтось думає, що ми чогось жадні з села?

У вас теж є така ситуація, що продукти, які вам передають із села, вам зовсім не потрібні? Або ще більше, ви взагалі не знаєте куди їх діти?

Так ось я сама панянка з міста. Коли я виходила заміж, то мала вже своє власне житло, свою квартиру. Щоправда однокімнатну.

Коли ми з Юрою стали на рушничок щастя, то він мав немаленькі заощадження і ми вирішили продати мою квартиру, докласти грошей і купити більшу, щоб в майбутньому, коли у нас появляться діти, було місця для всіх.

У батьків так склалось життя, що в мене є лише мама і то вона далеко від мене живе – в Італії. Там вона вдруге вийшла заміж і має своє житло.

Звісно, я часто отримую від неї грошову допомогу, адже я єдина дочка в неї і вона таким чином піклується про мене.

Мій коханий чоловік має свій бізнес з автозапчастинами, тому заробляє він непогано і ми можемо собі дозволити жити на широку ногу.

Та батьки мого Юрасика, живуть у селі, тримають ще господарку, корову курей і добряче поля. Юра буває часто їздить їм допомагати, а вони постійно йому сумки до міста ладують.

Та все що він привозить, я навіть не знаю де маю подіти. Адже в мене лактозна непереносимість, і до того ж з молока я нічого не вмію приготувати, хіба що каші.

Але хто їх їсти буде? Все що нам потрібно, ми скупляємось в супермаркеті. Обідати і вечеряти переважно ходимо у заклади, де можна недорого і смачно поїсти і в хаті чисто і шлунок ситий.

Читайте також: За гроші, які мама висилала з Польщі, ми поробили все що можна було. В нас не хата, а лялечка. Мама останній раз як приїжджала, то рідний дім не впізнала. Ми і бруківку постелили і дах замінили, всюди ремонти сучасні, а на вулиці працював ландшафтний дизайнер. І я і брат вже працюємо, тому кожного разу просимо маму залишитися в Україні і відпочити нарешті від тих заробіток. Але та ні в яку. Все їй щось бракує. Тепер проблему в брату вона найшла. Хоча це смішно

Та як маю сказати про це батькам Юри? Щоб більше нічого нам не передавали?

Щоб краще дали це тим, хто насправді цього потребує. Але боюсь, щоб не образити їх цим, тому не знаю, як правильніше мені вчинити в даній ситуації?