У приятельки мама «вчудила». Здала свою трикімнатну квартиру, додала пенсію і поїхала жити в теплі країни. Поки що в Абхазію, але в планах у неї ще Болгарія і Туреччина, як найдешевші. Можливо, ще північний Кіпр.
– Це огидно! – сказав чоловік приятельки. – Вона ж стара, куди їй по світу шлятися, тільки ганьбитися …
– Про вас могла б подумати! – стиснула губи його мама.
– Вона ще й натякнула, типу, яблуко від яблуньки недалеко котиться, – розридалася в трубку сама приятелька. – Типу, раз я її дочка то теж на старості піду в загул і буду ганьбити сім’ю.
– Мені Дімка всю лисину проїв, ми за його машину кредит віддати не можемо, прострочення три місяці, а мама по курортах хитається, – плаче її дочка, впевнена: мама чомусь повинна допомогти виплатити кредит за машину, взяту в кредит для чоловіка .
– Свекруха кожен день нагадує, що ми у неї живемо, а мама квартиру взяла і здала!
Вона (дочка) сподівається на співчуття, і, в загальному, його отримує, адже кожному відомо: жінка на пенсії більше не належить собі.
Вона – безкоштовний додаток до онуків, її житло – не для неї, а для дітей, та й взагалі, на що вона розраховує, стара?
Хоча, по суті, діти, які практично мого вже віку, могли подбати про житло для себе самі, а не розраховувати на мамине або, тим більше, не тусуватися п’ятнадцять років в квартирці свекрухи.
– Ми з Дімою сподівалися, ну, допрацює вона, поїде в село, – оплакує нездійснені надії дочка. Ну от скажи, чи не безсовісна?
– Вона у тебе ще і заміж вийде, – з якоюсь таємною зловтіхою пообіцяла я, – За турка.
Була у наших знайомих така історія, пристойна бабуся повернула онуків і “пустилася в усі тяжкі», що закінчилися освітою нового осередку суспільства в далекому Стамбулі.
Там рідня, перейнявшись долею однокімнатної квартирки, влаштувала показову істерику з гучними вимогами визнати даму недієздатною.
Обламалися, правда. Та, яка тут вважалася бабусею, досі щасливо проживає в Стамбулі зі своїм лисим дідусем. Має в розпорядженні досить великий будинок, і нікого – ви розумієте, нікого! – не запрошує в гості, нехороша.
А ця матінка постить в «Однокласниках» фотографії свої, нехай ще не з таких теплих берегів, як їй мріється, але з підписами, що в шістдесят життя тільки починається.
Я – полайкала. Тому що вона – права. А всі ці люди, які збираються сісти на шию, які стверджують, що раз вік, то пора перестати про себе думати, нехай вони йдуть лісом, полем і морем. Вони-то якраз і є – безсовісні.
Що думаєте?
