Існує одна розповідь про те, як посварилися між собою органи людського тіла.
Ноги сказали: «Чому, власне, ми повинні носити все тіло? Нехай воно собі зробить інші ноги і ходить скільки захоче».
Руки також сказали: «А ми не будемо працювати для iнших. Подбайте собі про інші руки, нехай вони працюють для вас».
Уста собі промовили: «А ми що безглузді, щоб жувати їжу для шлунка, а він собі немов пан перетравлює готове?»
Очі здивувалися, що вони змушені дивитися замість усього тіла і безперервно стоять на варті.
Так розмовляючи між собою, всі органи людського тіла постановили не служити більше одні одним. I що сталося?
Ноги не хотіли ходити, руки перестали працювати, уста перестали істи, очі закрилися, і все тіло залишилося без руху та їжі, почало слабнути, підупадати, мало бракувало, щоб воно померло.
Тоді всім органам стало важко і було би ще гірше, якщо би не зрозуміли, як нерозумно вони вчинили. «Ні, так далі жити не можливо», – промовили вони і помирилися, почали як раніше працювати один на одного. I усе тіло швидко поправилося, стало здоровим та сильним.
Це повчання є корисним для кожного із нас. Адже, в єдності сила. А де розбрат, свавілля і поділ, там занепад і смерть. Тільки там, де панує взаємна любов, довіра у щирій співпраці, там сила, здоров’я i ycпix.
