В одному з японських селищ жив старий самурай. Якось одного разу до нього прийшов зовсім юний боєць, який вважався в своєму оточенні дуже злим і жорстоким. Він любив застосовувати провокативні дії: виводив свого супротивника з себе, завдяки чому той нервував, робив багато помилок і програвав бій.
Боєць став принижувати старого: кидав в нього каміння, лаявся на нього. Але старий продовжував свої заняття і ніяк не реагував на кривдника. Зрештою боєць втомився намагатися викликати реакцію у мудреця, і пішов.
Учні старого були здивовані тим, що відбувається. Вони запитали:
— Чому ж ви не стали реагувати? Злякалися, що програєте?
— Коли хтось зробить вам подарунок, але ви не захочете його приймати, то чий це буде подарунок?
— Свого старого господаря, — відповів один з учнів.
— Це стосується і заздрості, лайок. До тих пір, поки ти їх не приймеш, вони будуть належати тому, від кого виходять.
