Давним-давно в маленькому містечку в Індії жив слуга зі своїм паном. Пан був милосердним, і завдяки цій рисі слуга зумів вивчитися грамоті і наукам, що було дивиною для людей його положення.
Одним зі щоденних обов’язків слуги було приносити воду з глибокого колодязя, який знаходився дуже далеко. Але слуга був старанним, тому кожен день ходив до колодязя і назад.
Для того, щоб принести воду, слуга використовував спеціальне пристосування: два глечика, прив’язаних до двох кінців довгої жердини. Один з глечиків був дуже красивим, ідеальної форми, в той час як інший – з тріщиною. Тому, поки слуга повертався додому від колодязя, то у нього залишалося вже не два глечика з водою, а тільки півтора.
Слуга ніколи не скаржився на цю обставину, як і його господар. Всі були задоволені.
Але глечик ідеальної форми надзвичайно пишався собою і постійно хвалився глекові з тріщинкою: «Та просто подивися на себе. Ти навіть не в змозі утримати всю воду, поки слуга повертається додому. Ти абсолютно даремний. На відміну від тебе, я можу утримати в собі вдвічі більше води! Навіть господар любить мене більше! »
Ці слова завдавали біль тріснутому глеку. Він сумував і сумував. Але мудрий слуга нічого не говорив і весь час носив воду за допомогою цих двох глечиків. При цьому він не скаржився своєму господареві і ніяк не реагував на зауваження цілого глечика.
Але гарний глечик ніяк не вгамовувався і продовжував жартувати і знущатися над тріснутим. Так тривало близько двох років: тріснутий глечик терпів знущання, глузування і вірно служив своєму господареві, як міг.
Однак в один день він все ж не витримав і розплакався, коли мудрий слуга ніс воду додому: «Мені соромно. Мені так соромно, що мене колись надбили, що я так і не виконав місію свого життя – не став справжнім помічником. Мені так шкода, що через мене ваш господар буде сердитися на вас – адже ви приносите менше води…»
Слуга у відповідь тільки усміхнувся і відповів: «Глечик, а чи не помітив ти чогось особливого? Невже ти ніколи не помічав, що коли я повертаюся додому з водою, то завжди перекладаю тебе на ліве плече?»
Глечик витер сльози і задумався. І він згадав! Дійсно, завжди і при будь-якій погоді слуга перекладав його на ліве плече, коли вони поверталися додому. «Так, саме так ви завжди робили, – сказав він юнакові. – Але чому?»
«Поглянь на дорогу зліва від нас», – відповів слуга, посміхаючись.
Глечик подивився. І, о диво! Одна сторона дороги, від колодязя до будинку, була вся – в чудових квітах!
Тріснутий глечик не міг повірити!
«Все це завдяки тобі, маленький глечик. Я спеціально ніс тебе на лівому плечі, щоб ти міг поливати насіння квітів, які я посадив кілька років тому. Я приношу ці прекрасні квіти своєму господареві і роблю його щасливим. Ти стільки доброго зробив для мене і для нас усіх, просто існуючи. Тому повинен пишатися собою, наш чудовий глечик», – відповів слуга.
Мораль цієї чудової історії така: просто живіть. Живіть з усіма своїми недоліками. У Творця був свій особливий план, коли він створював вас. Навіть якщо сьогодні ви не розумієте остаточного задуму – одного разу все відкриється!
Ви ясно і чітко зрозумієте, навіщо прийшли на цю Землю саме такими, а не іншими. Все в цьому житті – не просто так…
