Сьогодні я побачив в автобусі гарну дівчину із золотистим волоссям, і позаздрив їй… Вона здавалася такою щасливою … Мені було шкода, що моє обличчя не було таким сяючим. Раптом, коли вона встала і рушила до дверей, я помітив, що вона покалічена. У дівчини була лише одна нога, вона була на милицях. Але проходячи повз мене … вона посміхнулася! О, Боже, прости мене, коли я скаржусь. У мене обидві ноги. Світ мій!
Я зайшов купити цукерок. Хлопчик, який їх продавав, був таким милим. Я почав розмовляти з ним. Він здавався таким задоволеним своїм життям. Я не поспішав, я міг дозволити собі запізнитися. Коли я виходив, хлопець сказав мені: “Дякую, пане!. Ти дуже хороший. Приємно розмовляти з таким, як ти. Знаєте, додав він, я сліпий. О, Боже, прости мене, коли я скаржусь. У мене здорові очі. Світ мій.
Пізніше, коли я йшов вулицею, я побачив хлопчика з очима, наповненими сумом. Він стояв і дивився, як граються інші діти. Він не знав що робити.. Я підійшов до нього і запитав: “Чому б тобі не приєднатися до них, хлопче?” Без жодного слова він продовжував дивитись , і тоді я зрозумів, що він глухий. О, Боже, прости мене, коли я скаржусь. У мене здорові вуха.
Світ належить мені. У мене є ноги, щоб бігти куди завгодно; У мене є очі, якими я можу спостерігати за сяянням сонця; У мене є вуха, щоб почути відповіді на свої запитання. О, Боже, прости мене, коли я скаржусь. Справді, я отримав багато благословень. Світ мій.
