Кілька днів тому зустріла подругу, яка недавно вийшла заміж. Я не була присутня на їхньому весіллі, бо тільки сьогодні повернулась з-за кордону. Домовилась про зустріч, хотіла почути, як все пройшло і, заодно, привітати Марину з одруженням.

Я почала розказувати, як з’їздила, що бачила, але подруга мене не слухала. Вона була занурена у власні думки. Вирішила запитати, що трапилось:

— Я бачу, що ти якась без настрою. Що трапилось? З чоловіком посварились?

— Так, ні. З чоловіком прекрасні стосунки. А, ось свекруха вносить ложку дьогтю в бочку меду.

Подруга розповіла, що до них на весілля матір Олега запросила дуже багато гостей. Більшість яких молодята взагалі не знали. Всього на весіллі було близько ста п’ятдесяти осіб. Коли Марина з Олегом запитали, хто всі ці люди, Ніна Григорівна відповіла, що це її знайомі.

Гості не скупились на подарунки й подарували молодятам досить пристойно суму. На ці гроші сім’я вирішила зробити ремонт у квартирі. Але свекруха заявляє, що вони належать їй, бо це її запрошені подарували.

Наступного дня вона озвучила суму, яку витратила на весілля та сказала усе повернути.

— Я не знаю, як правильно вчинити у цій ситуації. Якщо ми компенсуємо витрати, то можна забути про ремонт. Олег каже, щоб не повертала, бо це нам подарували.

— То й не вертайте. Ви ж тих людей не запрошували й, взагалі, більшості з них не знаєте.

— Це були знайомі Ніни Григорівни та далекі родичі, перед якими вона вирішила похизуватись.

Я не знала, що й порадити. У кожного своя правда і своє бачення ситуації.

Перше, що спало на думку – це, щоб молоде подружжя, не гаючи часу, придбало будівельні матеріали. І, взагалі, вважаю, що свекруха не повинна була запрошувати аби кого. А якщо вже запросила, то хай не вимагає компенсації.

Як, на вашу думку, краще вчинити? Повернути гроші та мати спокій, чи наполягти на своєму і зробити омріяний ремонт?