Поділюся і своєю історією. На початку двохтисячних поїхала навчатись в Одесу. Жити було ніде, грошей на оренду житла не було – поселилась в гуртожиток. За пару тижнів познайомилась з всіма.
І вже ближче до кінця другого тижня я на кухні ввечері варю макарони й сосиски. Заходить дівчинка, набирає воду в стакан, п’є і непритомніє. Стакан з водою розбився. Я шокована. Підіймаю голову дівчинки. Вона хвилини за дві прийшла в себе, сіла. Ще кілька дівчат з’явилося на кухні, стоїмо біля неї, намагаємося з’ясувати, що з не так … воду пропонуємо.
Хвилин через 10 дівчинка, що знепритомніла зізналася, що втратила свідомість через запах їжі. Вона три дні вже нічого не їла. Гроші чи хтось вкрав, чи то сама потратила, а її їжа закінчилася до кінця другого тижня. Ми її нагодували. Ще два тижні їй пропонували їжу, щоб вона хоч щось їла. Ось така сором’язлива … Грошей взяти було ніде, а попросити в борг соромилася.
До кінця п’ятого курсу трохи змінилась, але все ж … Деякі крадуть їжу без докорів сумління, а хтось в борг соромиться попросити, коли їсти нічого …