Дарина та Андрій були на день народжені у друзів. Під кінець святкування, жінка вирішила, що настав час збиратися додому, але озирнувшись навколо, виявила, що Андрія у святковій залі не було. – А де ж Андрій? – здивувалася вона, і вирушила шукати коханого. Дарина вийшла з святкової зали, пройшла трохи коридором, як раптом почула знайомий голос. Андрій розмовляв зі своїм товаришем. Дарина хотіла було одразу підійти до свого коханого, але несподівано у розмові друзів прозвучало дещо цікаве. Дарина прислухалася до розмови Андрія з товаришем і…ахнула від почутого.

– Треба в п’ятницю як слід відіспатися… – Дарина відчинила шафу і дістала звідти одну зі своїх нових суконь.

– А що? – ліниво простягнув Андрій, лежачи на дивані перед телевізором.

– Ну, як що? У суботу на день народження до Каті йдемо, у неділю у них заручини з Євгеном. Вважай одразу два свята, – натхненно відповіла Дарина.

– Ну так, свята … У неділю у Євгена справжня жалоба, – так само ліниво відповів Андрій.

– Та перестань! Вони така чудова пара та люблять один одного! – обурилася Дарина.

– З чого це ти взяла, що вони кохають одне одного? Просто Катя його вирішила одружити на собі. Не здивуюся, що незабаром вона про вагітність заявить.

– А що вони не люблять одне одного, на твою думку? — вже трохи стривожено спитала Дарина, забувши про сукні та туфлі, які дістала з шафи кілька хвилин тому.

– Та звідки я знаю… Мені взагалі ні до кого нема діла! Я лише люблю себе. Ну і тебе, звісно. – відповів Андрій, явно намагаючись закрити розмову.

Дарина подивилася на кохану людину, насупившись. У дівчини склалося чітке відчуття, що Андрій чогось недомовляє. Після цієї розмови на душі в неї залишився якийсь неприємний осад. Вона вирішила відкласти контрольну примірку суботнього вбрання, сходила в душ і лягла спати. Андрій вирішив додивитися фільм і обіцяв прийти до спальні пізніше, але як завжди затримався. Коли він прийшов, Дарина вже давно і солодко спала.

***

…Дарина та Андрій жили разом вже два роки. Дівчина мріяла, що незабаром Андрій зробить їй пропозицію. А вона, звичайно, погодиться на цю пропозицію. У них буде найкрасивіше у світі весілля, а Дарина буде найпрекраснішою і найщасливішою на цьому святі. Про майбутніх дітей дівчина теж замислювалася, і часто уявляла, хто в них народиться першим — хлопчик чи дівчинка.

У мріях Дарини все було ідеально, як на картинці. Тільки ось реальне життя трохи відрізнялося від мрій. Звичайно, дівчина відчувала, що Андрій її любить, купує подарунки. Вони разом їздять відпочивати, ходять у кіно та у кафе у вихідні. Все це було, і скаржитися Дарині, за великим рахунком, не було на що. Однак у підсвідомості маячила невелика обставина, яка, особливо останнім часом, не давала дівчині спокою. Андрій не поспішав із пропозицією, незважаючи на те, що зустрічалися вони з другого курсу, і жили разом вже два роки.

Якщо Дарина сама заводила розмову про весілля, то Андрій або жартував, або просто переводив тему, особливо не дослухаючись до слів коханої.

– Андрію, мені б так личило твоє прізвище… – іноді дівчина заводила розмову здалеку.

– Дарино, ну яка різниця яке прізвище? Кому це взагалі цікаво? Особливо зараз – у двадцять першому столітті живемо все-таки. Головне, що нам з тобою добре разом і це важливіше за всякі там папірці! — відповів Андрій, намагаючись відволікти дівчину.

– Ну, а як же весілля? Хіба ти не збираєшся на мені одружитися? Я не хочу все життя прожити ось так як співмешканці. Та й взагалі вважаю, що в сім’ї у всіх має бути одне прізвище! – продовжувала Дарина.

– Та що ти знову пристала зі своїм прізвищем! Взагалі, якщо чесно, не розумію, чому всім жінкам такий важливий якийсь штамп у паспорті. Невже від цього щось зміниться у твоєму чи моєму житті?

Такі розмови між Дариною та Андрієм виникали неодноразово. Дівчина, хоч і засмучувалася через це, але особливо не сварилася. В глибині душі вона щиро сподівалася, що рано чи пізно вони з Андрієм все одно одружаться і житимуть довго та щасливо у законному шлюбі.

…Познайомилися вони на другому курсі університету, і одразу сподобалися один одному. Спершу просто зустрічалися, на п’ятому курсі почали разом жити. Батьки з обох боків були не проти, мовляв, дорослі, самостійні. Спочатку матеріально допомагали молодим. Потім жити стало набагато легше, бо Дарина знайшла першу роботу і не якусь, а в пристойній компанії з гарною зарплатою. Як тільки трохи набралася досвіду, розібралася що до чого, так і додому замовлення почала брати.

У Андрія справи теж просувалися, але не так добре і бездоганно, як у коханої. Він спочатку влаштувався працювати у якусь сумнівну компанію. Дарина відмовляла його влаштовуватись, але він не послухав.

– Ти нічого не розумієш! Там такий класний шеф. Вільного часу на роботі багато і зарплата просто офігенная. — натхненно говорив він Дарині.

Виявилося, що хороша та своєчасна зарплата в компанії, куди влаштувався Андрій, була виключно на папері. Вперше зарплату виплатили набагато менше за обіцяну. Вдруге затримали на цілих два тижні, а втретє взагалі оголосили про якусь незрозумілу кризу, нічого не заплативши. Андрію довелося звільнитися.

Після цього було ще кілька спроб працевлаштуватись, але всі вони виявлялися провальними. В результаті Андрій осів вдома. Можна сказати, жив на гроші Дарини, та й його батьки трохи допомагали, розуміючи, що на одну зарплату молодим просто не прожити.

– Андрію, я нам путівки до Іспанії придивилася, так хочу з’їздити, — якось сказала Дарина.

– Угу, – відповів хлопець, уткнувшись у екран телефону.

– Що угу?! Що ти там у своєму телефоні все стирчиш? Краще б роботу собі знайшов нормальну нарешті! Тоді й путівки змогли б купити без проблем, і ще багато чого. – Не витримала Дарина.

– Слухай, як же ти мені набридла зі своєю роботою, весіллям, путівки якісь вигадала! Тобі хочеться з’їздити, от і їдь! А я й у батьків на дачі нормально відпочити можу, – Андрій також підвищив голос.

– Ну ось і йди тоді до своїх батьків, а не лежи тут просто так замість меблів!

– Та будь ласка!

Після сварки Андрій справді зібрав речі та переїхав у квартиру до батьків. Лише довго там не затримався. Мати теж не стала терпіти сина, що день і ніч лежить на дивані. Батько через знайомих знайшов Андрію якусь роботу. Через пару місяців Андрій вибачився у Дарини, подарував їй гарну обручку, куплену з першої зарплати, і запропонував знову жити разом.

Дівчина на пропозицію погодилася. Вона справді любила Андрія. А те, що посварилися, так це в кожній парі буває — так міркувала Дарина і знову почала мріяти про спільне майбутнє, швидке весілля та дітей, але особливо не порушувала цієї теми.

Розмови про весілля почалися знову, коли близькі друзі Євген та Катя оголосили про заручини. Молоді збирали всю компанію на вихідні — у суботу Катя мала день народження, а в неділю Євген мав офіційно зробити пропозицію своїй коханій в присутності друзів і, звичайно ж, усі мали намір відзначити цю приємну подію.

***

Всю п’ятницю на роботі Дарина думала над поведінкою Андрія.

– Ну чому він не хоче одружитися? І взагалі розмови про весілля викликають у нього якесь велике роздратування! – нарікала вона колезі Наталці.

– Та тому що не збирається твій благовірний на тобі одружитися! Я тобі вже сто разів про це говорила і ще скажу! Йому просто зручно жити з тобою – розумниця, красуня, роботяща, готуєш смачно, та й у іншому теж… Ось він і влаштувався. Молодець! А ти ось сиди і чекай довше! Я не здивуюсь, що в нього і на боці хтось є! – наполегливо стверджувала Наталка.

– Та ні! Андрій любить мене, та й я його теж. Я просто впевнена в тому, що ми скоро одружимося. Просто він… — Дарина не встигла домовити розпочату фразу, бо Наталка зупинила її.

– Просто він від відповідальності бігає! А я тобі скажу тільки одне – тікай від нього і якнайшвидше. А інакше так і просидиш або в старих дівах чи матір’ю-одиначкою він тебе зробить. Вічно з нього аліменти випрошуватимеш, — упевнено казала Наталя.

Дарині не хотіла вірити у почуте. Дівчина щиро вважала, що вони з Андрієм — чудова пара, і незабаром одружаться. А заручини друзів Каті та Євгена цілком можуть стати відправною точкою. Ось Андрій подивиться на найкращого друга Євгена і теж захоче зробити пропозицію.

…На святкуванні дня народження Андрій перебрав зайвого. Дарина пішла його шукати, щоб запропонувати поїхати додому і стала мимовільним свідком цікавої розмови.

– Ну, брате, завтра заручини, а там і весілля не за горами. Закінчиться наше з тобою солодке життя, і дівчата, – з усмішкою говорив другові Андрій.

– Ну, чому ж закінчиться. Адже дружина не стіна, як кажуть. До речі, перед весіллям можна було б і погуляти, – сміючись, відповів Євген.

…Дарина, обурена від почутого, поїхала з ресторану одна. Андрій дзвонив їй неодноразово, але вона не брала слухавку.

Наступного дня між ними відбулася відверта розмова. І Андрій навіть не намагався заперечувати факт зрад зі свого боку.

– А ти що хочеш сказати, що ти мені ні з ким не зраджувала! Так бути такого не може! – спробував він викрити Дарину.

Дівчина нічого не відповіла, бо визнала подальшу розмову безглуздою. Вона викреслила Андрія зі свого життя назавжди.

…Заручини Євгена та Каті відбулися. Дарина не пішла на свято, вибачившись. Послалася на погане самопочуття. Пізніше Дарина намагалася попередити подругу про небезпеку та зради з боку Євгена. Катя не повірила і навіть образилася на Дарину.

Весілля Євгена та Каті таки відбулося. Дарину ніхто не запрошував, та вона б і не пішла. Тільки пізніше вона дізналася, що Катя та Євген розлучилися буквально через рік після весілля. Ходили чутки, що пара розпалася через постійні зради молодого чоловіка. Але Дарина у ці розмови особливо не вникала. Вона була щаслива, насолоджувалася самотністю та спокоєм. А в глибині душі все одно вірила, що рано чи пізно зустріне того чоловіка, який її щиро полюбить…