Деякі люди поруч із вами, тому що їм подобається те, що ви для них робите.
Пишете, співаєте, танцюєте, пиріжки печете, розважаєте, зігріваєте, даєте те, що їм подобається.
Але варто вам сказати або зробити те, що їм не сподобається, і вони підуть. Забувши відразу про те, скільки вони отримали.
А не сподобатися їм може що завгодно. Ваша інтонація. Колір шнурків. Кома у тексті. Начинка пиріжків. Книжка, яку ви читаєте. Ніколи наперед не можна знати, що саме їм не сподобається.
І потім вони будуть говорити про вас погано. І туманно розповідати, що ви не такий, яким їм здавались, коли подобалися. Ви зовсім інший. Поганий. Здавалися одним, виявилися іншим…
І це вони називають “дружбою”. Або навіть “любов’ю”.
А ви голову ламаєте над тим, чому людина перестала дружити. І наповнилася до вас ворожістю, про що повідомляє всім, хто готовий її слухати.
Ви не догодили. Ви розчарували. Перестали подобатися. Або вами просто об’їлися. Але звинуватять саме вас.
Вони так і шукають друзів, так і шукають спілкування – доки їм подобається. Доки вони одержують бажане. Доки ви догоджуєте їм собою. Для цього ви й потрібні.
І тому нікому догоджати не треба. І тішитись словами: “Ви мені подобаєтеся!”, – теж не треба. І включати до кола друзів не треба. Не той вік, щоб дозволяти оцінювати себе. “Подобається” швидко переходить у “не подобається” або у “набридло”. І ці люди шукають нових друзів, які роблять і говорять те, що їм подобається.
