Світлана абсолютно не так уявляла собі свій 35-й день народження. Хотілося легкості, святкової обстановки. Влаштувати пікнік, покататися на човні, поніжитися на пляжі.
Але Анатолій сказав: «Я запросив Катю, а Катя не хоче нікуди їхати. Святкуємо в місті». Джерело
Черговий день, принесений в жеpтву Каті. Черговий Світланин день, принесений Анатолієм в жеpтву Каті. Саме так.
Ще рік назад Світлана б не повірила, якби їй сказали, що вона зійдеться з рoзлученим чоловіком і буде терпіти у власному будинку капризи і витівки його чотирнадцятирічної дочки. А тепер ось воно якось так і вийшло.
Світлана познайомилася з Анатолієм місяці через три після його pозлучення. Ще чотири місяці вони зустрічалися, і це був абсолютно чудовий період. Анатолій був цікавий, розумний, придумував чудові графіки на спільний відпочинок і вмів перетворити на свято навіть самий непогожий день.
А потім Анатолій зробив Свєті пропозицію руки і серця. І Світлана цю пропозицію, звичайно ж, прийняла.
В очікуванні весілля Анатолій перебрався зі знімної квартири в Свєтину «двушку», і приніс з собою проблему, про яку Світлана навіть не підозрювала.
Проблемі було чотирнадцять років, проблему звали Катя, і була ця проблема дочкою Анатолія від першого шлюбу. Катя, за словами Анатолія, дуже важко перенесла його відхід з сім’ї, ще важче перенесла звістку про майбутнє весілля. Тому вона потребує уваги Анатолія як ніколи раніше.
Увага, це навіть добре, що Анатолій досить відповідальна людина, щоб не кидати свою дитину після зозлучення. Тільки ось до цієї уваги чомусь додавалися подарунки в таких кількостях, що в спільний бюджет Анатолій майже нічого не вкладав і постійна присутність вороже налаштованої примхливої дівчини в Свєтиному будинку.
Ось і зараз довелося замість пікніка з друзями і подругами сидіти в міській квартирі, куховарити в власний день народження і морально готуватися до навали Каті.
Катя заявилася з запізненням і без подарунка. Почимчикувала на кухню, жадібно надпила води прямо з носика фільтра.
– Катя, бери чашки щоб пити. Цим фільтром користуються всі, – зробила зауваження Світлана.
– А ти хто така, щоб мені вказувати? – обурилася Катя. – Я не до тебе прийшла, а до свого батька.
Світлана, звичайно, розуміла, що свято пройде не дуже добре. Але це було вже занадто.
– Толя, будь добрий, заспокой свою дочку. У мене все-таки день народження. Свято як-ніяк. Мій день.
– Свєта, ну ти дійсно даремно чіпляєшся до Каті.
– Що, з’їла? – Катя переможно посміхнулася.
Світлана подумала про те, як зараз сонячні відблиски грають на поверхні озерної води. Про той день народження, який вона хотіла насправді. І про те, на що вона цей день сьогодні проміняла.
– Скажи мені, Катю, чого ти хочеш, коли xамиш мені в мій день народження? – прямо запитала вона дівчину.
– Чого чого. Хочу, щоб ти повернула мені мого батька!
– Добре, – Свєта широко посміхнулася. – Я дарую тобі його в честь мого тридцятиріччя. Забирай. Прямо зараз.
– Ти що несеш, Світлано? – здивувався Анатолій.
– Нічого, Толю. Весілля не буде. Ви з Катею йдете пакувати твої речі. А я забираю у тебе ключі від квартири і їду з подругами в кафе біля озера.
– Але мені нікуди йти.
– До дружини підеш, ти там прописаний. Все, марш пакуватися. Або без речей вилетиш.
– Тату, пішли збирати речі і додому! – майже підстрибуючи, квапила Анатолія Катя.
Вперше вони були солідарні. Анатолій зітхнув і підкорився.
Чотири години Світлана з Лізою і Танею сиділи в кафе і пuли вuно за «найкращий подарунок цього року» – Свєтину свободу. Всі контакти Анатолія були занесені в чорний список, мобільник вимкнений, а сама Світлана щаслива так, як не була вже неймовірно давно.
Катя подзвонила через два тижні.
– Все, я все зрозуміла. Забери його. Він мені життя не дає, – майже прокричала вона в трубку.
– Кого забрати, дівчино? Ви хто взагалі і що намагаєтеся мені всучити? – єхидно запитала Світлана.
– Кого-кого, нареченого твого! Я все зрозуміла, розкаялася, він мене дістав, він лізе в моє життя і вказує, вони постійно кричать з матір’ю, а на знімне житло він не йде. Грошей у нього на це немає і до зарплати не буде. І ще тепер вимагає з мене якоїсь подяки за те, що ти його виперла. Нібито він заради мене своїм щастям пожеpтвував. Нащо мені таке здалося?
– Нііііі, Катю, мені він теж не потрібен. Ти допомогла мені зрозуміти, яку я мало не зробила помилку, і за це тобі спасибі. Але зі своїм татусем, будь ласка, розбирайся сама і мене не вплутуй.
Злoвтішно посміхнувшись, Світлана Катин номер занесла в чорний список. Совість не мучила. Зовсім.
Катя зробила помилку, властиву багатьом дітям. Вона спробувала повернути в родину батька, не розуміючи, що його відносини з дружиною, Катиною матір’ю, вже вичерпали себе. Вона просто хотіла відродити свою сім’ю, в якій виросла, яка була для неї маленьким світом в світі великому.
Для повернення батька Катя використовувала дитячі методи – капризи, сльoзи, маніпуляцію. Анатолій, який був досить відповідальним і люблячим батьком, переживав, що його pозлучення приносить такі стpаждання дочці. В результаті, він відчув постійне відчуття провини перед Катею.
Бажання батька одружитися з іншою жінкою Катя сприйняла як перешкоду до втілення своєї мрії – відродження власної сім’ї. Тому Катя сприйняла Світлану як воpога, як злісну тітку, яка відбирає у неї батька. І, як і належить підлітку, не приховувала своєї воpожості до злочинниці.
Анатолій, замучений почуттям провини, не припиняв потворних витівок дочки. Замість цього він переконував Світлану розділити з ним тягар провини і ставитися до Каті з розумінням.
Жінки дуже інерційні у своєму ставленні до чоловіка. Якщо чоловік під час періоду залицяння справив на жінку досить сильне і приємне враження, вона буде довго сприймати його через призму того романтичного образу, який він тоді для неї створив.
Саме заради того Анатолія, який зачарував її на початку знайомства, веселого і чудового, Світлана і терпіла противну шкiдливу Катю і практично приютила Анатолія нинішнього, жебpака, зацикленого на догоджанні дочці.
Поведінка Анатолія під час останнього кoнфлікту з Катею була так схожа не поведінку Анатолія, в якого Світлана закохалася, що вона, нарешті, перестала триматися за романтичний образ і подивилася на свого чоловіка таким, яким він є насправді. Усвідомила, що не хоче з такою людиною провести залишок свого життя і просто вигнала його геть.
Катя була щаслива, вона повернула батька. Катя була впевнена, що тепер батьки налагодять свої відносини заново і сім’я відродиться.
Але зруйновані відносини не можуть саме відновитися просто від фізичної присутності колишнього подружжя на одній території. Батьки Каті просто не могли ужитися разом, а гроші, які могли б піти на знімання квартири, Анатолій вже витратив на подарунки Каті.
До того ж, Анатолій перестав відчувати почуття провини перед дочкою. Він же повернувся в сім’ю. До того ж, заради щастя дочки він пожеpтвував своїм щастям. Тепер, з його точки зору, це Катя повинна бути йому вдячна – адже заради неї від відмовився від Свєти.
Катя хотіла повернути свою колишню сім’ю, а отримала хаос, склоки і завищені претензії з боку батька. Вона зробила спробу «відіграти ситуацію назад», відновивши відносини батька і Свєти. Але пізно, занадто пізно.
