— Діма, я більше не буду прибирати у твоєї мами! – рішуче сказала Аня чоловікові.

— Діма, я більше не буду прибирати у твоєї мами! – рішуче сказала Аня чоловікові.

— М-м, а що так? Ні, я не наполягаю, просто цікаво.

— Вона поводиться по-хамськи, грубіянить мені, ніби вона королева, а я її служниця.

Я ще готова терпіти таке від реальних клієнтів, але від неї не збираюся! Даремно ти їй реальні розцінки не назвав.

Краще б вона не думала, що мені за клінінг чотириста гривень платять…

…— Віолетта В’ячеславівна, ми ж за тим і подарували вам цей пилосос, щоб я могла свій не возити з собою! — обурено сказала Аня, дивлячись на незадоволену свекруху.

— Ну, мій — це мій. Ти ж сюди, як на роботу ходиш! До інших клієнтів ти ж береш з собою весь інвентар. Чим я гірша?

– Віолетта В’ячеславівна, я у вас не працюю. За роботу мені гроші платять, а у вас все на добрих засадах…

– І не соромно тобі? Чотириста гривень свекрусі затиснула?

– Я не затискала, я у вас вже другий місяць прибираю раз на тиждень, Віолетта В’ячеславівна, якщо ви не забули!

— І я тобі за це дуже вдячна. Або ти хочеш, щоб я тобі платила? — запитала свекруха і примружилася.

— Ні, не хочу!

З тих пір, як Віолетта В’ячеславівна дізналася, що її невістка вирішила замутити власний бізнес з клінінгу, то відразу ж запропонувала себе в якості уявного клієнта.

Точніше, у неї терміново різко розболілася спина, піднявся тиск, і вона вмовила Аню прибирати у неї вдома.

Тільки ось невістка думала, що все буде відбуватися трохи інакше.

Свекруха поводилася як повноцінна клієнтка, причому вельми хамовата, тільки Аня не отримувала за свою роботу ні копійки, ні толком подяки.

Ніби як обов’язкова робота, але нікуди не дінешся.

— Ти мені віконця наступного разу помиєш? — запитала Віолетта, дозволивши все-таки взяти пилосос.

Зазвичай Аня брала до клієнтів все необхідне — пилосос, своє відро, набір ганчірок, серветок і щіток, плюс необхідні миючі засоби, але тягати все це до свекрухи їй не хотілося.

Цього разу вона нічого не брала з собою, крім миючих засобів. Ось маманя і обурилася.

Нещодавно у неї був день народження, Аня сама запропонувала чоловікові купити його матері хороший бездротовий пилосос.

У господарстві знадобиться, та й їй свій тягати не доведеться. Тільки Віолетта не оцінила її старань і все одно вимагала, щоб та все носила з собою.

Але не тут-то було! Анна не збиралася поступатися хоча б у цьому.

— Віолетта В’ячеславівна, ми вікна мили два тижні тому. У вас їх що, голуби обхажують? — незадоволено запитала вона.

— Ти з клієнтами теж так розмовляєш? Кажу, що треба помити вікна, значить, треба! До речі, а штори ви перете?

Так, Аня працювала не одна. Вона знайшла собі кілька помічниць, своїх таких же безробітних подруг, які хотіли трохи поповнити сімейний бюджет.

Пару разів вона брала з собою одну з дівчат, але подивившись на її свекруху, та відмовилася з нею ходити. Доводилося прибирати самій.

Мало того, що Віолетта поводилася вкрай зухвало, так ще й носом тикала, як кошенят безмозких, якщо десь плямка або пилинка залишалася. Не дуже гарно.

Та й працювати безкоштовно компаньйонки Анни відмовлялися. Доводилося самій віддуватися.

— Ні, Віолетта В’ячеславівна, штори ми не перемо! Я з собою пральну машинку тягати не збираюся

— Чого так грубо?

— Віолетта В’ячеславівна, а можна я буду називати вас мамою? — запитала невістка, а свекруха замотала головою. — У мене вже язик заплітається від вашого імені.

— Навіщо це потрібно?

— Гаразд, тоді мама Вета. Не тітка ж?

— Ні, мене цілком влаштовує Віолетта В’ячеславівна! — важливо відповіла свекруха. — Я ж тобі не мама!

— Ну, друга мама…

– Друга мама – це вихователька в дитячому садку або перша шкільна вчителька, а я твоя свекруха.

Все, більше не будемо про це сперечатися. Давай, ще багато роботи!

Аня лише кивнула і пішла на кухню. Вимила гору посуду, немов свекруха спеціально її весь тиждень збирала, відмила піч, робочі столи, потім протерла підлогу і вже хотіла йти.

— А холодильник? — незворушно запитала свекруха.

— Віляллета В’ясеславівна! — споткнувшись об її ім’я, сказала Анна. — Холодильник в мої обов’язки не входить!

— Що правда?

— Правда! — збрехала Аня.

Звичайно, якщо клієнт просив, вони могли і стелю вимити, але вона вже добряче втомилася.

Анна прийшла пізно ввечері до свекрухи, перед цим прибрала ще дві квартири, щоправда, вже за гроші. Тут їй все одно не платять.

— Ну, добре! І за те дякую! — похмуро сказала Віолетта, всім своїм виглядом показуючи, як вона незадоволена її відмовою. — Ти можеш йти!

У Ані з’явилося відчуття, ніби вона служниця або рабиня. Це вже занадто. Жодного доброго слова за весь вечір не почула.

Тепер ще й ця поблажливість… І кому це потрібно?

Додому вона повернулася втомлена і зла. Чоловік відразу це помітив.

— Діма, я більше не буду прибирати у твоєї мами! — рішуче сказала вона чоловікові.

— М-м, а що так? Ні, я не наполягаю, просто цікаво.

— Вона поводиться по-хамськи, грубіянить мені, ніби вона королева, а я її служниця.

Я ще готова терпіти таке від реальних клієнтів, але від неї не збираюся!

Даремно ти їй реальні розцінки не назвав. Краще б вона не думала, що мені за клінінг чотириста гривень платять.

— Так, я розумію. Я навіть подумати не міг, що вона попросить тебе і в неї прибирати.

— Ну, вона ж вирішила, що читириста — це не так багато! Та й відмовити їй дуже складно, сам знаєш…

— Гаразд, я їй скажу, але боюся, що тоді знову концерт почнеться.

Так, таке вже бувало не раз. Коли Віолетта дізнавалася, що син отримав підвищення або що в родині з’явилися гроші звідкись ще, то вона терміново ставала хворою, просила гроші на обстеження та аналізи.

Нібито навіть не просила, а зовсім непрозоро натякала, тому він пропонував сам.

Так було, коли він розповів, що вони хочуть машину купити, коли Аня ненароком проговорилася, що батьки їй подарували на ДР гроші на шубку.

Ні, недорогу, але все ж. Мама і ті гроші примудрялася випросити.

Цього року Анна закінчила інститут, але роботу за фахом знайти не вийшло, тому вона вирішила зайнятися клінінгом.

У їхньому місті таких пропозицій було дуже мало, тому її послуги виявилися дуже затребуваними.

Незабаром про це дізналася і матуся. Тут і почалася свистопляска.

— Треба і в мене прибрати! Тобі що, складно? Це ж твоя робота…

Тільки більше Аня не хотіла допомагати свекрусі.

Їй не подобалося ставлення до неї, а сьогодні ще й розлютило, коли та заборонила називати себе мамою. Про пилосос краще не згадувати…

Коли вона розповіла про це чоловікові, він ще більше нахмурився.

— Що так і сказала?

— Так, уявляєш! Я тобі не мати, а свекруха. Я її ім’я раз сто за день вимовляла, мене вже нудити почало.

Ледь виговориш, а коли сто разів, то аж дратує.

— О так, ти б чув, як я перекручував мамине ім’я в дитинстві! — посміхнувся Дмитро.

— Я сьогодні його теж перекручувала, але не спеціально, язик заплітався.

— Уявляю собі це!

Минув тиждень. Свекруха знову почала дзвонити Анні, але та принципово не брала трубку.

Мити вікна в листопаді їй зовсім не хотілося. Тим більше безкоштовно.

Тим більше вона їх мила зовсім недавно. Тупо не брала трубку.

Тоді прониклива матуся зателефонувала своєму синочку.

— Діма, а чого це твоя дружина на телефон не відповідає? Ми з нею домовлялися на цей тиждень…

Діма видихнув і вирішив, що настав час розставити крапки над І.

— Мамо, загалом, не ображайся, але Аня у тебе більше прибирати не буде!

— Як же так? Зазналася зовсім?

— Ні, мамо, я тобі не зовсім правду сказав. Їй за клінінг платять набагато більше. Вона через тебе відмовляється від реальних клієнтів, а це не вигідно.

— І що, раз на тиждень мамі складно допомогти?

— Мамо, тобі що, вісімдесят? Тобі всього шістдесят років. Ти раніше сама прекрасно справлялася з прибиранням.

— Так у мене раніше невістка в клінінгу не працювала!

— Саме так, вона працює, а не просто так прибирає. У тебе двокімнатна квартира.

Ти готова їй платити дві тисяч за прибирання квартири?

— Скі-і-і-ілько? — остовпіла мама.

І тут Діма вже підготувався до концерту. Йому й самому не дуже подобалося, що дружина почала прибирати в чужих будинках.

Не найпрестижніша робота, але вони обоє втомилися знімати житло.

Прикинули, зрозуміли, що за два роки або навіть раніше, якщо не розкидатися грошима і відкладати, то зможуть відкласти на перший внесок за іпотекою, взяти собі квартиру.

Тому на сімейній раді вирішили, що поки не знайдеться щось більш підходяще, можна і поклінити.

— Так, мамо, стільки. Якщо готова, то Аня із задоволенням до тебе прийде і буде вислуховувати всі твої прискіпливі зауваження!

— Я до неї не чіплялася! — з артистичним обуренням сказала Віолетта.

— Мамо, мене тільки не треба обманювати! Я тебе дуже добре знаю.

Причому кажу це з усією своєю любов’ю і повагою. Ти реально іноді перегинаєш палицю.

І з пилососом тоді перегнула, і коли мамою не дозволила себе називати!

— Можна подумати, що ти свою тещу так називаєш!

— Уяви собі, я Любов Валеріївну почав мамою називати відразу, як ми одружилися. Іноді мамою Любою.

— Жодного разу не чула!

— Тому що не слухала!

— І все одно мені здається, що це перебір! Ти теж не повинен Любку мамою називати!

— Це я вже сам буду вирішувати…

— Але вона тобі не мати!

— Друга мама. Я її теж люблю і поважаю. І не будемо сперечатися з цього приводу.

Якщо ти сама не хочеш, це твоє право, але щоб ти знала, за очі Аня тебе і так мамою називає, хоч ти трісни! — жартома додав син.

— Гаразд, я тебе почула. Сама у себе порядок наведу. Бач, ще ж не стара стара! — ображено сказала мама і поклала слухавку.

Увечері Діма розповів дружині про розмову з матір’ю. Аня аж з полегшенням видихнула.

Можна більше не морозитися від її дзвінків. Правда, Віолетта сильно образилася і на синочка, і на невдячну невістку.

Майже пів року до них в гості не приходила, а по телефону лише сухо відповідала на питання.

Тільки ось вони не сильно і засмутилися.

Жили, працювали і спокійно відкладали гроші на своє майбутнє житло.”