Життя мінливе. Сьогодні ти багатій і правиш світом. А завтра — ти вже не багатій. І нічим не правиш, навіть власним розумом чи життям. Сьогодні ти бідний і в розпачі, а завтра щастя постукало у двері і ти став багатієм. Ну щодо завтра — це метафора. Іноді роки минають. Але доля мінлива. І немає сенсу порівнювати себе з тими, хто потопає в розкоші в чудовому готелі. Ніхто не знає, що станеться згодом. І бідні можуть сподіватись. А багаті теж можуть сподіватися. Ми всі сподіваємося, тільки це залишається людині.
У 1923 році в готелі, в Чикаго, зустрілися 9 найбагатших і найвпливовіших людей у світі.
Чарльз Шваб, голова найбільшої сталеливарної компанії.
Семуель Інсел, президент найбільшої у світі компанії комунальних послуг.
Айвер Крюгер, «сірниковий король».
Річард Вітні, президент нью-йоркської біржі.
Леон Фрейзер, президент міжнародного банку.
Артур Котн і Джесс Лівермор, два біржові королі.
Артур Фолл, представник адміністрації президента.
Говард Хопсон, король бензину.
Через 25 років вони закінчили свої дні так:
Чарльз Шваб помер жебракам, жив останні роки на те, що позичали.
Альберт Фолл – відсидів у в’язниці і був відпущений вмирати вдома.
Семуель Інсел помер розореним далеко від батьківщини.
Джес Лівермор покінчив життя самогубством.
Річард Вітні помер після визволення з в’язниці «Сінг-Сінг».
Айвер Крюгер покінчив життя самогубством.
Артур Котн помер розореним.
Леон Фрейзер наклав на себе руки.
Говард Хопсон збожеволів.
От і все. Доля мінлива. Часи приходять та йдуть. Тож немає сенсу порівнювати себе з іншими; треба радіти кожному дню і дбати про власну долю. Бути надто багатим небезпечно. А бути надто бідним – важко. А ще важче втратити неймовірне багатство. Потрібно жити посередині. І відпочивати у тих готелях, які нам по кишені. Цього достатньо.
© Ганна Кір’янова
