Жорсткі слова актора Жана Рено про зраду змусили мене глибоко замислитися. А сказав він ось що:
«Не можна повертатися до зрадників! Не можна! Лікті кусайте, землю жуйте, але не повертайтеся туди, де колись вас зрадили».
Що таке зрада?
Це коли довіряєш людині, як самому собі, а вона раптом виявляється перевертнем: діє не в твоїх інтересах.
І хочеться вигукнути: люди, а навіщо ви сліпо довіряєте щось один одному? Весь світовий досвід показує: жадібність, заздрість, ревнощі сидять в кожному з нас. І просто чекають свого часу, щоб вирватися на свободу. Як зло в трилерах.
Не буває людей святих, не буває.
Кожна людина – сама за себе. Хіба що мати готова віддати все за своє дитя, але і матері бувають різні.
Обманюються ті, хто готовий бути обдуреними. Решта ж мають якийсь імунітет: люди, досягнувши певного віку, розуміють, що зрада – це такий же компонент життя, як любов, наприклад.
Зрада – це не стовп, що впав на голову. Це людина продемонструвала своє нутро. Скинула маску.
Доконаний факт відштовхує від неї. Проводити з цією людиною час – не хочеться, бачити її не хочеться, не те, що довіряти.
Мені подобається підхід до зради іншого голлівудського актора – Аль Пачіно. Він передбачає відстороненість:
«У мене немає часу, щоб ненавидіти тих, хто ненавидить мене. Тому що я дуже зайнятий тими, хто любить мене».
