Ми з моїм 5-річним братом їхали в автобусі в інше місто. Потрібно було привезти бабусі ліки. Вона проживає в багатоповерхівці без ліфта та їй важко пересуватися по сходах. Тим більше, що ми з нею давно не бачилися.
Зараз діти дуже швидко ростуть та розвиваються і мій братик уже схожий не першокласника, хоча йому лише 5 років. Через те в автобусі я плачу за нього теж, саджу його біля вікна, щоб йому було цікавіше їхати. Вся дорога займає дві години та дитина встигає добряче знудитися.
Наші місця були попереду, адже нам потрібно було виходити на першій зупинці в місті, де проживає бабуся. Окрім ліків мама дала мені ще два величезних пакети з харчами, які я поставив собі під ноги.
Дорога пролягає через села, тож час від часу ми робили зупинки на вимогу. Позаду ще були місця, тож водій зупинився на одній з таких зупинок. До салону автобуса зайшла огрядна жіночка. Як тільки вона ступила на першу сходинку, автобус похилився під її вагою та всі пасажири раптом затихли та почали спостерігати за тим, як ще їй вдасться пройти через увесь автобус та зайняти місце позаду.
Але та жіночка не збиралася сідати позаду. Як я зрозумів, вона не звикла напружуватися та звернулася до мене:
– Посадіть дитину собі на коліна.
– Я оплатив за це місце та не збираюся ним поступатися, – спокійно відповів я.
– Позаду є вільні місця, – сказав водій автобуса.
– Ви це бачили? Що за новини? Скільки їжджу цим автобусом – завжди сиджу на цьому місці. Та вам набагато легше було б перейти в кінець автобуса, ніж мені, – не вгавала нахабна пасажирка.
На мене ці слова не подіяли та я залишився на своєму місці. Нахабна пасажирка не пішла в кінець автобуса, а так і залишилася стояти наді мною та братиком. На поворотах автобус заносило та вона раз у раз навалювалася на нас усім своїм тілом.
Мене це почало дратувати та у своїй уяві я вже вилаяв її з ніг до голови. Біля мене сидів братик та я не хотів подавати йому поганий приклад, тож стримався і почав з ним розмовляти, щоб відволіктися від цієї неприємної ситуації.
Жінка не вгавала та раптом аж закипіла від люті:
– Ану поступися мені місцем, я сказала, та візьми дитину собі на коліна! Тобі що, важко?!
– Так, важко. Ми за ці місця заплатили та будемо сидіти виключно тут, – так само спокійно відповів я.
Більшість пасажирів просто ігнорували цю ситуацію, вони були зайняті своїми справами: хто спав, хто читав новини, хто слухав музику. Проте деякі пасажири все-таки намагалися поставити нахабну пасажирку на місце:
– Та вгамуйтеся Ви вже та пройдіть в кінець автобуса. Там є місця!
– Я не можу цього зробити через свої габарити, Ви що, не бачите? – сказала жінка.
В принципі, можна було дійти до кінця автобуса, якщо постаратися, але нахабна пасажирка хотіла будь-що сісти саме на моє місце.
Почалася палка суперечка між огрядною жінкою та пасажирами автобуса. Раптом автобус зупинився та водій висадив жінку, віддавши їй гроші за проїзд.
Нахабна пасажирка навіть не встигла оговтатись після такого. В автобусі запанувала тиша. Коли ми виходили, то подякували йому за такий вчинок, а водій автобуса сказав, що більше ніколи не підбере її, бо щоразу від неї дуже багато шуму. Ті гроші, які він заробить везучи її не варті тих нервів, що він на не витрачає.
