Не могла дочекатись, коли нарешті вийду на пенсію. Ділилась з подругами своїми планами, розповідала, як і де хочу проводити час, чим займатись. Я завжди мріяла подорожувати, але за роботою ніколи не мала на це часу. От, коли вийду на пенсію – втілю у життя все задумане. Ті подруги, які вже знають, що таке життя пенсіонера з власного досвіду, лише посміхались. Коли я запитувала, через що така реакція, вони не хотіли нічого пояснювати. Тільки казали, що я все відчую на пенсії. До того, усі ці розмови не мають сенсу.

Скажу по правді, на роботі хотіли, щоб я залишилась. Запитували чи не передумаю, доки ще не пізно. Але мені так набридла уся ця рутина, хотілось свіжих емоцій, відпочинку та безтурботного дозвілля. Мріяла прокидатись без будильника і проводити день так, як хочу сама, а не як вимагає начальство. Відсвяткувавши день народження, лежала на канапі та цілий день дивилась серіали по телевізору. Так приємно було відчувати, що не треба нікуди спішити, сама собі господиня.

Місяць минув дуже швидко. За цей час я провідала усіх своїх подруг, кілька разів відпочивала на природі. Але наближалась осінь.. Дні ставали коротшими і я все більше почувала себе одинокою. Діти заходили в гості, іноді онуки лишались, але це тільки на деякий час могло приглушити мою самотність. У голові постійно крутились думки, а чим мені зайнятись завтра? Знайомі, які вийшли на пенсію раніше за мене лише посміхались. Що, спробувала смак свободи? Так, спробувала. Тепер знову хочу працювати. Почала переглядати вакансії, телефонувати. Але, як тільки чули мій вік, зразу казали, що роботи для мене немає, хіба прибиральницею. Та я бухгалтер з вищою освітою, тому подібний варіант не для мене.

Так минув рік. Усі мої співбесіди закінчувались фіаско. Хтось би вже здався, але не я. Я не втрачала надії, що знайду роботу собі до душі. Інтуїція таки мене не підвела. Поряд з моїм домом відкрилась одна фірма і вони шукали бухгалтера. Я не вагаючись запропонувала їм свою кандидатуру. Переконувала, що справлюсь, адже за плечами у мене багаторічний досвід.

Вже ввечері вони зателефонували, щоб повідомити, що беруть мене на роботу. Я тішилась, мов дитина. Мої старання виявились не даремними.

Я там працюю четвертий рік і ще ні разу не пошкодувала про своє рішення повернутись до роботи. І про мрії не забуваю. На час відпустки завжди вирушаю в невеличку подорож Україною. Може й за кордон якось наважусь з’їздити. А чим займаєтесь ви після виходу на пенсію?