– Ну що, дорогі гості, дорогі мої діти… Я, на правах найстаршої з присутніх, мабуть, скажу перший тост. Сергію! Дорогий мій синку! Я тебе вітаю з такою серйозною покупкою.
– Я дуже рада, що Сергій, нарешті, придбав власну квартиру. Та ще й таку велику, світлу, простору, у новому будинку. Для багатьох це просто нездійсненна мрія.
– А ти, синку, до тридцяти років досяг дуже багато чого. Я дуже пишаюся, що виховала такого гідного сина. Інно, я вважаю, що тобі з Сергієм дуже пощастило.
Тамара Петрівна домовила і, задоволена собою, сіла.
Дослухавши полум’яну промову свекрухи до кінця, Інна зі стукотом поставила келих з ігристим на стіл, і аж верескнула:
– Знаєте що, Тамаро Петрівно! Я дуже довго мовчала, терпіла, намагалася не псувати стосунки з вами та з Сергієм.
– Але більше не збираюсь! – Інна навіть почервоніла, а гості та родичі, що зібралися на новосілля, притихли, й з цікавістю дивилися на скандал, що розпочинався.
Мама Інни, Ольга Петрівна, смикнула її за рукав, але Інну вже не зупинити.
Тамара Петрівна округлила очі:
– Ти що таке кажеш, Інно? Хіба я тобі колись забороняла висловлювати свою думку? Чому ти це все зараз кажеш мені?
– Тамаро Петрівно, ви чудово знаєте, про що я. Бачить бог, я намагалася по-доброму. Але ж ви не чуєте нікого навколо, у вас дві думки – ваша, і не правильна. Третього не дано.
– Інно, та заспокойся ти! Яка муха тебе вкусила? Ми хіба сьогодні тут зібралися, щоб лаятись? Тим більше при сторонніх, – чоловік теж, як міг, намагався зупинити дружину.
– А ти взагалі мовчи! Скільки разів я тебе просила поговорити нарешті зі своєю матір’ю? Попросити її не пхати носа в нашу сім’ю, у наші справи, не судити мене і не давати мені непотрібні поради!
– Ти хоч раз це зробив? Мовчиш? Правильно, бо треба було раніше думати. У тебе вже давно своя родина, а ти все від спідниці мами відірватися ніяк не можеш! Якщо ти не можеш сам це зробити, то я тобі допоможу!
– Ну, все, Віталіку, – прошепотіла на вухо своєму чоловікові Світлана, подруга Інни, – готуй попкорн. Здається, прорвало нарешті Інку нашу.
– Стільки років вона мовчала. Ех, давно їй треба було поставити на місце цю зухвалу стару. Тепер її вже не зупинити.
– Тамаро Петрівно, ви зараз цілком серйозно сказали, що Сергій у нас такий молодець, і він сам домігся всього, і сам купив дорогу квартиру? А мені просто з ним пощастило?
– А що, Інно, хіба це не так?
– Ви, можливо, забули, що ми з ним разом відкладали три роки, щоб накопичити на початковий внесок, поки жили на орендованій? А про ті гроші, які нам дала моя мама? Ви, мабуть, також забули згадати?
Свекруха вперто мовчала.
– Мабуть, у вас язик не повернеться сказати, що це не тільки Сергій молодець, а що ми обидва працювали, як оглашенні, щоб хоч щось накопичити.
– Або сказати «дякую» моїй мамі, адже вона, отримавши у спадок від бабусі пристойний будинок, відразу його продала, і всі вторговані гроші віддала нам.
– І ще тепер у нас іпотека на десять років, яку, між іншим, ми з чоловіком виплачуватимемо разом. Що? Не подобається вам правда?
– Ось завжди ви така! Не можете ні дякую сказати, ні віддячити людям, які вашому синові допомагають.
– Тільки й можете, що себе вихваляти, та говорити всім, якого ви синочка хорошого виховали. А хто насправді йому допоміг на ноги встати – забуваєте завжди!
Свекруха, звичайно, була шокована від почутого. Завжди спокійна і привітна невістка раніше їй і поганого слова не говорила, а тут такий скандал.
Та ще й при гостях. Вже давно Тамара Петрівна такої ганьби не відчувала. Вона мовчки встала, і поспішила піти.
Всі гості були ошелешені. Вони принишкли й мовчали. Ніхто не розумів, що робити далі. Чи то вечірка закінчена і пора по домівках, чи, навпаки, свято тільки починається. Сергій взагалі був готовий крізь землю провалитися від сорому.
І лише Інна світилася від насолоди. Нарешті вона відчула себе переможницею у цьому поєдинку, та справжньою господаркою у своєму будинку.
– Значить так, – Світлана ввімкнула музику голосніше і, розливаючи ігристе, голосно промовила, – свято триває. Ура! З новосіллям!
Вечір пройшов чудово. Сергій перестав нарешті думати про перепалку Інни та своєї мами, друзі та родичі вітали подружжя, та дарували подарунки.
Вже ввечері втомлена, але надзвичайно щаслива, Інна вирішила сама поговорити з чоловіком.
– Сергію, я сподіваюся, тепер ти розумієш, про що я тринділа тобі всі ці роки? Ти ж бачиш сам, що твоя мама просто нестерпна.
– Я хочу, щоб ти знав: я більше не кривдитиму ні себе, ні своїх близьких. Або нехай вона вчиться поважати мене та мою сім’ю, або наше з нею спілкування закінчено. Хай сама вирішує!
Сергій лише тяжко зітхнув. Він розумів, що дружина має рацію, але псувати стосунки з матір’ю, ох як не хотілося.
А Тамара Петрівна, з найпершої зустрічі чомусь вирішила, що Інна зовсім не пара її дорогоцінному синочку.
І виглядає не охайно, і сім’я у неї звичайнісінька, і працює простим касиром у банку. А їй, мабуть, потрібна була лише принцеса для єдиного і дорогого спадкоємця.
Вона навіть не намагалася приховувати зневажливе ставлення до обраниці свого сина. І найголовніше – вважала, що має право поводитися з Інною так, як вважає за потрібне.
– Син у мене один, я його виховувала без батька, він – єдине, що в мене є. З чого це раптом я повинна ділити його з якоюсь пройдисвіткою?
– Знаю я таку породу, звабить зараз мого Сергійка, і одразу під вінець потягне, – скаржилася вона сусідці на лавці біля під’їзду.
– Томо, та ти що! Твоєму Сергію вже двадцять п’ять років. Йому давно настав час одружуватися. І дівчина його мені дуже подобається. Привітна така, мила.
– Завжди привітається, посміхнеться, навіть сумку із продуктами мені якось допомогла донести. І чого тільки ти на неї в’їлася? Що вона тобі поганого зробила?
Але ніхто вже не міг зупинити Тамару Петрівну. Щоразу вона шукала все нові й нові недоліки в Інні. Хоча та просто була закохана в її сина, і хотіла бути з ним щасливою.
Коли син таки зробив пропозицію коханій, Тамара Петрівна довго не могла прийняти той факт, що Сергій скоро залишить її.
Мало того, вона геть-чисто відмовилася допомагати молодим, не подарувала синові з невісткою ні гривні на весілля, хоча чудово знала, що у Сергія за душею немає абсолютно нічого.
– Як хочете – так і живіть. Я в цьому брати участі не збираюся, – ось і все, що сказала вона синові, дізнавшись новину про швидку урочистість.
– Мені взагалі не подобається ні твоя Інна, ні ідея вашого весілля. Самі так вирішили, самі й висьорбуйте.
Сергій, який на той момент тільки-но закінчив інститут і шукав роботу, пішов з батьківського будинку з маленькою сумкою, в якій, крім його одягу, не було нічого.
Батьки Інни тоді допомогли молодим з весіллям, винайняли їм квартиру, навіть грошей завжди давали, поки молодята самі не встали на ноги. Зате, коли син із дружиною якось зайшли в гості до свекрухи, вона одразу видала:
– Ось, Сергію, ти молодець. Живеш тепер самотужки. Все сам, все сам. Отже, все я правильно зробила, вклала в синочка все, що могла. Пощастило тобі, Інно, з ним, дуже пощастило. Ти з ним, як за кам’яною стіною, не пропадеш.
У дівчини аж дар мови пропав. Вона з подивом дивилася на Тамару Петрівну, і ніяк не могла зрозуміти: чи вона взагалі не в собі, чи їй так складно визнати, що батьки Інни так багато зробили для молодої сім’ї. Але суперечити свекрусі не стала, не так була вихована.
Сергій та Інна обидва багато працювали, завжди намагалися самі себе забезпечувати, накопичували гроші на квартиру.
І як вони були щасливі, коли теща з тестем подарували їм на третю річницю весілля нову іномарку! А Тамара Петрівна на це…
– Ось тебе чоловік тепер на якій машині возитиме, як королеву. Ну, треба ж, який у мене син молодець. І за які, цікаво, заслуги, тобі такий чоловік дістався.
Інна з подивом дивилася на свекруху. Усередині все кипіло. Адже Тамара Петрівна чудово знала, звідки у них з’явилася машина, Сергій завжди ділився з мамою. Але переступити через свою гордість Тамарі Петрівні, мабуть, було дуже складно.
Невістка знову проковтнула образу. Вона, звичайно, скаржилася на матір чоловіка подругам та своїм батькам. Але ось так взяти, та висловити все їй у вічі – сміливості не вистачало.
Дуже важко Інні давалося спілкування зі сварливою, та не чесною свекрухою. Але вона, намагаючись не зіпсувати стосунків із чоловіком, вирішила не роздмухувати скандалу, і бути розумнішою.
Через рік молоду сім’ю чекала ще одна дуже важлива та довгоочікувана подія – вони нарешті знову, за допомогою батьків Інни, змогли купити власну квартиру.
Та ще й у новобудові, у чудовому районі. Але навіть тоді Тамара Петрівна знову невдоволено крутила носом, і не сказала жодного слова подяки батькам невістки.
Адже, це саме вони дали старт молодій сім’ї, та підтримували їх у найскладніших ситуаціях. Саме тесть допоміг Сергію влаштуватися на хорошу роботу, вони й машину подарували, і майже половину вартості квартири віддали просто так, аби в Інни та Сергія усе було добре.
І ось довгоочікуване новосілля, найближчі друзі та родичі зібралися за великим столом. І навіть цього чудового дня Тамара Петрівна примудрилася все зіпсувати.
Заявила, що її син сам всього досяг, не згадавши ні Інну, ні її маму і батька. Інна не змогла більше тримати в собі образу на свекруху.
І як же здивувалася Тамара Петрівна, отримавши відсіч від завжди лагідної та тихої невістки!
З того дня вони більше не спілкувалися. Інна не збиралася йти на примирення. Вона була абсолютно впевнена, що нахабну свекруху давно вже час було поставити на місце.
А Тамара Петрівна, мабуть, була надто горда, щоб вибачитися, і визнати нарешті, що це Сергію пощастило з Інною, та її прекрасними батьками, а не навпаки!
