– Збирай свої речі і йди до матері! Сина я житлом забезпечив, а про себе сама подбаєш! Стільки років просиділа в мене на шиї, спасибі маєш казати і за це! – грізно викарбовував чоловік кожне слово.

Наталя часто моргала, не в силах переварити почуте. Чоловік немов із ланцюга зірвався. Він нічого толком не пояснив і спочатку просто чіплявся до жінки через кожну дрібницю, а потім раптом почав кричати на неї…

– Михайле, із тобою все гаразд? Сталося щось? Ти немов навмисне весь день провокував мене на скандал. Якщо в тебе якісь проблеми на роботі, ти поділися зі мною. Я постараюся допомогти.

Наталя відклала вбік в’язання і з усмішкою подивилася на чоловіка.

Вони прожили разом двадцять три роки, і раніше жодних серйозних скандалів у них не траплялося. Жінка вміла згладжувати всі гострі кути і дбала про збереження теплої атмосфери в їхніх сімейних стосунках із чоловіком.

– Та чим ти мені допоможеш? Ти навіть зараз сидиш і нічого не розумієш. У мене інша. Може, до тебе тепер дійде? Мені набридло жити зі старою! Хочу молоду дружину! Ти мені кісткою в горлі стоїш. Тепер хоч щось розумієш? Чи робитимеш вигляд, що знову не зрозуміла?

Слова чоловіка вразили її. Ніколи раніше він не дозволяв собі говорити такі слова. Завжди засипав дружину компліментами, говорив, яка вона в нього красива, а тепер раптом стала старою?

Серце болісно стиснуло в грудях, а на очі навернулися сльози, але Наталя навчилася стримувати емоції при собі, тому вміло проковтнула образу.

– Із цього і слід було починати. Раз є інша, то йди до неї. Чому ж ти мене намагаєшся відправити до матері?

Хоча раніше Наталя і не сперечалася з чоловіком, але зараз вона розуміла, що їхні стосунки підібралися до фінішної межі. Раз Михайло відкрито зізнався, що завів собі іншу жінку і зрадив ту, що весь цей час кохала його, то і говорити далі нема про що.

Пробачити Наталя могла все, але не зраду. На такій зраді в неї стояв жирний хрест. Той, хто зрадив одного разу, зробить це знову. Ніколи жінка не підозрювала чоловіка, не мучила його надуманими здогадками і завжди довіряла.

Друзі навіть заздрили йому, адже кожному виносили мозок, коли вони просто збиралися разом на рибалку, а Наталя підтримувала чоловіка у всіх починаннях. І ось як це відгукнулося в підсумку.

– З чого це я маю йти? Це моя квартира. Якщо ти пам’ятаєш – це я ніс гроші в сім’ю і працював як віл, а ти заробляла копійки у своїй бібліотеці. Усе життя там просиділа. Ти на цю квартиру не маєш права претендувати.

Скажи спасибі, що я ніколи не докоряв тобі шматком хліба і забезпечив нашому синові подальше життя.

– Ну, спасибі, раз так просиш, – гірко усміхнулася Наталя. – Ти, головне, не забувай, що майно, нажите в шлюбі, у будь-якому разі ділитиметься навпіл. Ти жив зі мною, незважаючи на мою жебрацьку зарплату, отже, тебе все влаштовувало. Я прала для тебе, готувала…

Я піклувалася про тебе, коли ти хворів. Усе це, думаєш, не враховується? Невже справді директор великої фірми настільки дурний, щоб не розуміти настільки просту істину?

Михайло помітно розлютився: жовваки на його обличчі заходили, а руки стиснулися в кулаки. Зробивши крок у бік дружини, він змусив себе зупинитися, бо будь-якої миті міг втратити контроль.

– Не смій так поводитися, щоб не пошкодувати про наслідки. Просто збери речі і покинь мою квартиру.

– Я жалкуватиму тільки в тому разі, якщо нічого не зроблю, – процідила Наталя крізь зуби. – Тому змирися і прийми той факт, що нарвався ти не на ту. Понад двадцять років прожили разом, а ти так і не зрозумів, хто перебував поруч із тобою?

Я багато чого готова була стерпіти раніше. Намагалася щосили, не звертала уваги на дрібні непорозуміння й образи. Однак зараз я готова боротися. Не за тебе, а за те, що належить мені за законом.

На жаль, із цим ти нічого не зможеш зробити. Раз вирішив зрадити мене, будь готовий розлучитися з половиною майна. Це не жарти.

Я готова розділити з тобою лише квартиру і накопичення, але якщо будеш надто скупитися, то вимагатиму й поділу машини, яку ти так сильно любиш.

Наталя говорила впевнено. Її голос не видавав болю, який зараз кип’ятив кров у венах і розтікався по них отруйною отрутою. Вона багато чого хотіла б сказати чоловікові, але не планувала чіплятися за дурні надії. Якби він не зрадив, багато чого можна було пробачити і виправити, але тепер уже все скінчено.

– Он значить як? Гаразд! Давай! Будемо судитися, якщо ти так сильно цього хочеш! Упевнений, що за підсумком тобі нічого не дістанеться. Я найму найкращого адвоката.

Коли він став таким дріб’язковим? Звідки в серці Михайла з’явилося стільки презирства до жінки, яку раніше на руках носив?

Заявивши, що з Наталею жити не хоче і краще поки що орендує номер у готелі, чоловік зібрав необхідні речі і пішов. Можна було б відчути себе переможницею, але як, якщо серце настільки сильно розривалося від болю.

Наталя заборонила собі плакати. Вона не хотіла дзвонити синові й скаржитися. Вчинила б так тільки в тій ситуації, якби готова була б пробачити чоловіка і бажала повернути його. Його вчинку немає прощення, тому Наталя вирішила стримати біль усередині.

Зателефонувавши своїй подрузі, яка працювала в адвокатській конторі, Наталя домовилася про зустріч. Вона коротко розповіла про майбутнє розлучення і нахабні вимоги чоловіка.

– Нехай він хоч десять адвокатів найкращих приведе. Суддя стане на твій бік, тому що існують закони, здатні регулювати розподіл майна.

Можливо, Михайло справді вважає себе правим, але це не так. Поділ відбудеться в будь-якому разі. От тільки як ти тримаєшся? Ви ж стільки років жили душа в душу. Усі заздрили вашим міцним стосункам.

– Знаю, але ось так вийшло. Напевно, я була занадто довірлива? Може, йому набридла моя турбота? Я вже не отримаю відповіді на це запитання, та й не хочу. Розбиратися в ситуації має сенс тільки в тому разі, якщо ти хочеш щось змінити. Я ж не готова його пробачати.

– Розумію тебе. Я б теж ніколи не змогла пробачити зраду. Тим більше після всього, що ти для нього зробила. Тут триматися потрібно було за таку дружину, пилинки з тебе здувати, а він… Не переживай, подруго. Я допоможу тобі з розділом майна.

Наталя розуміла, що їй доведеться поговорити із сином і розповісти йому про майбутнє розлучення батьків, щоб потім новина не вдарила як грім серед ясного неба.

Вони домовилися зустрітися в кафе недалеко від університету, в якому навчався хлопець. Жінка намагалася добирати слова і не лити бруд на мвйже колишнього чоловіка.

Вона прожила з цією людиною понад двадцять років. Кажуть, що в розлученні завжди винні обидва. Напевно, Наталя раніше за чоловіка почала старіти? Хоча вона і доглядала за собою, стежила за фігурою, але чогось Михайлу все-таки не вистачило.

Микита був шокований словами матері.

– Я маю поговорити з ним як чоловік із чоловіком. Як він посмів проміняти тебе на якусь молоду? Мамо, він гірко пошкодує про це.

– Не здумай псувати стосунки з батьком. Що б у нас із ним не було, він подбав про тебе. На вас це вплинути не повинно. Він любить тебе, а наш шлюб…

Микита не бажав слухати, як мати виправдовує зрадника. Він не дозволив їй договорити, стиснув її руку і постарався посміхнутися.

– Ти сама розумієш, про що просиш мене, мамо? Батько був для мене прикладом раніше. Я довіряв йому, хотів бути таким самим, як він. Однак його зрада перекреслила всі мої уявлення про нього.

Батько повівся неналежно. Я не збираюся пробачати його і вдавати, що мене це не зачепило. Йому більше не бути моїм прикладом. Чого я зможу від нього навчитися? Я вдячний йому за те, що дав мені житло і ростив мене, але через це не буду посміхатися йому в очі, приховуючи своє презирство.

Це були сильні слова. Розуміючи, що син має рацію, Наталя не посміла сперечатися з ним. Михайло справді вчинив жахливо. Якщо він втомився від дружини, від стосунків із нею і був упевнений, що вже нічого не можна змінити, що розмови не допоможуть налагодити бодай щось у їхньому шлюбі, то мав би вчинити по совісті – спочатку розлучитися з нею, а вже потім заводити нові романи.

Однак він вчинив, як багато інших – спочатку спробував новеньке, а потім раптом знайшов сміливість і спробував усе забрати у завжди мовчазної дружини.

Під час шлюборозлучного процесу Микита став на бік матері. Він виступив як свідок і розповів, що батьки однаково вкладалися в сім’ю: хтось більше фінансово, а хтось турботою.

На всі доводи і докази адвоката Михайла, суддя лише похитувала головою, а коли настав час винести рішення, то веліла розділити все майно нажите в шлюбі.

– Отримаєш ти ці копійки – чи знайдеш щастя? І сина проти мене налаштувала. Залишишся одна в старості. Будеш беззубою самотньою старою, – з огидою виплюнув колишній чоловік на прощання.

Нехай важко було чути всі ці слова, але Наталя стерпіла. Вона не збиралася опускатися до рівня чоловіка. Своє вона отримає, а що він там говорить у серцях – тільки його справа.

Вона не вважала себе старою або якоюсь ущербною. Дивлячись на себе в дзеркало, вона розуміла, що має гарний вигляд у свої роки, та й усе життя в неї попереду.

Якщо захоче знову вийти заміж, то обов’язково зуміє зустріти підходящу людину, однак у зашморг шлюбу її більше не тягнуло. Принаймні, саме зараз був потрібен час для прийняття нового життя, а далі вже буде видно.

Продавши квартиру і отримавши свою частину належної суми, Наталя купила собі невелику однушку. Решту грошей вона поклала на накопичувальний рахунок під відсотки.

Для життя їй багато не потрібно було, але хотілося залишити фінанси, щоб допомогти синові, коли він зустріне своє кохання і вирішить одружитися.

Наталя намагалася більше не перетинатися з колишнім чоловіком. Їй не було цікаво, як складається його життя. Жінка продовжила працювати в улюбленій бібліотеці, де її душа знаходила заспокоєння.

Одного разу вона познайомилася з відвідувачем, який частенько приходив, але залишався небагатослівним.

Микола зізнався, що йому давно симпатична Наталя, але він боявся заговорити з нею, бо на її пальці завжди була обручка.

– Якщо моя пропозиція прогулятися і пізнати одне одного краще недоречна, то прошу пробачити мене, – вибачився Микола. – Мені здалося, що ви тепер одна. Каблучка зникла, а слід все ще залишився.

Наталя погодилася. Хоча спочатку її зупиняло те, що Микола був молодший за неї на п’ять років, але їх пов’язувало кохання до книжок, тому цікаво було пізнати чоловіка ближче.

Життя Михайла складалося зовсім не так, як хотілося. Його молоденька підлегла шукала собі гаманець, який забезпечить їй майбутнє, але ніяк не бажала змиритися з роллю домогосподарки і доглядати за чоловіком.

Вона і заміж виходити не збиралася, заявивши Михайлу, що в нинішній час процвітають вільні стосунки.

Михайло все частіше згадував дружину і сина, який перестав спілкуватися з ним. Як же не вистачало того тепла і затишку, що панували у квартирі, коли вони збиралися всі разом за накритим столом. З Наталею було навіть просто помовчати приємно, а ось його нова пасія таких почуттів не викликала.

Через півроку Михайло зрозумів, як сильно помилився. Він прогнав жінку, з якою планував побудувати нову сім’ю, і хотів повернути Наталю, але… занадто пізно усвідомив, що втратив.

Наталя вже збиралася заміж. Вона сама не помітила, як спільні інтереси зблизили її з Миколою, але вона готова була вступити в нові стосунки, а Микиті обранець матері сподобався.Спеціально для сайту Stories

Хлопець не був проти їхніх стосунків і навіть кілька разів сам говорив матері, що важливіша не різниця у віці, а спорідненість душ.

Михайло залишився біля розбитого корита…