Після того, як не стало нашого тата, його квартиру ми з мамою успадкували у рівних частинах з мамою. Всі роки у нас працював один тато, мама, після того, як сиділа в декреті, на роботу так і не вийшла.
Спочатку, коли ми залишила одні, нам допомагав мамин брат, він давав нам гроші, привозив часто продукти, але і нього була і своя сім’я, тому дядько Микола сказав мамі, щоб вона шукала роботу.
Мама до роботи не дуже спішила, а згодом вийшла заміж. Чоловік її був не дуже доброю людиною, але я вже на той час закінчила навчання і мала свою роботу. Тому сама хоч трохи заробляла для себе. Вітчим постійно говорив, що він нас годує, що продукти купує для всіх і мама стала говорити, щоб я віддавала йому і свою зарплату, адже він усі гроші витрачає на нас.
Вітчим нічого мені не купував, тому я сказала мамі, що я нікому грошей не даватиму, а краще куплю собі окремий холодильник, поставлю в своїй кімнаті і буду купувати продукти і готувати собі все окремо. Так і зробила.
Вітчим працював, мама сиділа вдома, а я жила своїм життям, холодильник був в моїй кімнаті, я сама собі купувала харчі, мама навіть не цікавилася, чи є в мене гроші на кусок хліба. Вона вважала, що вже доросла самостійна людина.
А потім вітчим залишив маму і вона знову залишилася одна.
А я жила, як раніше і мама стала говорити, що це неправильно, що рідна дитина харчується окремо і не допомагає своїй мамі, адже вона мене виростила. Їй не подобається, що холодильник стоїть в моїй кімнаті.
Рідні не розуміють мене, говорять, що я маю з мамою хоч їжею ділитися, а я не хочу. Мама ще молода, нехай шукає собі роботу.
