Все життя ми з чоловіком важко працюємо, аби діти наші мали все необхідне. Ми вже не молоді, проте заради сина і доньки здатні на все. Каті вже 17, скоро на навчання їхати, а Сашкові – 20, на третьому курсі фізфаку навчається.

І ось нещодавно подзвонила нам тітка мого чоловіка, попросила негайно приїхати. Баба Катя вже не молода, їй 76 років, має доньку проте та виїхала з чоловіком і дітьми в США і зовсім не переймається, як тут старенька. Ми спілкуємося не часто. Так сталося, що ще багато років тому свекруха посварилася з сестрою, тому й в мого чоловіка з тіткою особливої близькості ніколи не було. Прикрий в неї характер. Та тут вона нас неабияк здивувала.

 – Я зовсім сама, нікого не маю. Тому вирішила залишити вам свою квартиру. Але тільки якщо ви погодитесь виконати певні умови.

 – Які ж?

 – Ну, поки я ще не надто стара і доволі здорова, але згодом потребуватиму допомоги, ви мусите мене доглядати. А ще, я хочу, аби ви дали мені 5 тисяч доларів зараз. Це копійки порівняно з вартістю такої квартири. Я це точно знаю, бо сусіди гіршу продали за 30 тисяч доларів. 

 – А нащо вам ці гроші?

 – Хочу до Італії поїхати на море і в Ватикан, мене там подруга зустріне. Та й взагалі, хочу мати гроші.

 – Це все?

 – Звісно, ні, ви маєте пообіцяти, що будете мені допомагати. Ось, тут я все розписала, але ми укладемо ще угоду в нотаріуса, перш ніж я заповіт напишу.

Чоловік мій відразу погодився, хоча я відчувала, що це погана ідея. Та він запевняв, що вибору у нас нема, адже однаково ми єдині рідні поруч і будемо хай би там що їй допомагати.

 – Ну, не кинемо ж ми її напризволяще? А так хоч квартиру за це отримаємо, заради наших дітей!

Врешті я погодилась. Ми позичили гроші і віддали бабі Каті. Вона полетіла до Італії. Повернулась за місяць і тут все й почалось. Мало не щодня стара дзвонила і щось просила. То їй хочеться тортика, то ікорки чи ананасику. Раз просто посеред ночі нас підняла.

 – Привезіть терміново мені пігулки від тиску.

 – А що у вас тиск?

 – Поки ні, але може піднятися, а ліки в мене закінчились.

 – Так швидку викличете!

 – От знала я, що так буде. Навіть ліків мені нікому купити. Знаєте, я могла чужій людині квартиру переписати, то від мене б не відходили. А ще можу й змінити заповіт.

Часом в мене складалось враження, що баба Катя просто знущається, вишукує, що б ще вигадати. Я приїжджала до неї раз на тиждень прибирати. І ось якось вона заявила:

 – Тут я подумала, що дуже мало з вас взяла! Мені забракне. Хочу пожити, скільки зможу добре, ні в чому собі не відмовляючи!

 – То що ви хочете?

  – Ще 5 тисяч доларів.

Я просто їй в обличчя розсміялася, коли це почула. Повірити не могла. Прийшла додому до чоловіка і сказала все, що про це думаю.

 – Ми мусимо відмовитись від цієї квартири. Вона витягне з нас всі гроші і сили, врешті виплатимо більше, ніж та квартира коштує!

 – Ти що? Не думаю, але ж це рідна тітка. 

 – Часом рідні гірші за чужих. А що, як в 90 років вона візьме і змінить заповіт?

Я вже нічого не хочу, та чоловік іншої думки. Він запевняє, що рано чи пізно нам однаково доведеться її доглядати. А як би вчинили ви?